Site Loader

Содержание

Магнітні бурі. Що про них варто знати і чи треба боятися

Автор фото, NASA

У ЗМІ та соцмережах регулярно з’являються повідомлення про те, що жителям Землі варто готуватися до сильних магнітних бур.

Пояснюємо, звідки вони беруться і чи дійсно через них варто непокоїтися.

Як виникають магнітні бурі?

На Сонці постійно проявляється електромагнітна активність, і час від часу вона посилюється. Корональні діри, викиди корональної маси, сонячні спалахи — усе це призводить до того, що в навколишній простір потрапляє велика кількість заряджених частинок.

Їх підхоплює сонячний вітер і від Сонця на величезній швидкості несе в усіх напрямках, зокрема і в напрямку нашої планети.

Землі пощастило: у неї сильне магнітне поле, яке виконує роль своєрідного купола, що захищає життя на планеті від небезпечних космічних явищ.

Коли заряджені частинки, що рухаються з боку Сонця, досягають Землі, вони стикаються з цим захисним «щитом»: магнітне поле починає збурюватися, змінюватися, коливатися — саме ці процеси й називаються магнітними бурями.

Фактично, магнітні бурі — це наслідок захисної реакції магнітного поля Землі на зовнішні чинники.

Якими можуть бути наслідки магнітних бур?

Найрізноманітнішими. Приміром, саме завдяки ним виникають полярні сяйва. Але частіше магнітні бурі все ж пов’язують із можливими проблемами — зокрема, збоями в роботі електромереж, телефонного і супутникового зв’язку, навігаційних систем тощо.

Найбільша геомагнітна буря в історії спостережень була зафіксована у 1859 році. Вона призвела до серйозних збоїв у роботі телеграфу в Європі та Америці.

За деякими оцінками, якби магнітна буря такої ж сили сталася сьогодні — коли технології проникли в життя людства набагато глибше, ніж 150 років тому, — це призвело б до справжньої катастрофи і завдало багатомільярдних збитків.

Автор фото, Getty Images

На щастя, магнітних бур такої ж сили більше не траплялося. Але випадків, які дозволяють усвідомити можливі наслідки потужних магнітних бур, вистачає.

Приміром, з ними пов’язують масштабний збій в роботі енергосистеми канадської провінції Квебек у 1989 році — без електропостачання тоді залишилися близько шести мільйонів людей.

З кожним роком — разом із посиленням залежності людства від технологій — зростає й потенційна небезпека магнітних бур.

Магнітні бурі — погане самопочуття. Чи є зв’язок?

Думка про те, що магнітні бурі погано позначаються на самопочутті деяких людей, є дуже поширеною.

Чимало людей жаліються, зокрема на головний біль, мігрені, втому та підвищений тиск, пов’язуючи ці проблеми з магнітними бурями. За їхніми словами, самопочуття погіршується саме в періоди підвищеної сонячної активності.

Та чи дійсно є зв’язок? Все непросто. Єдиної думки щодо того, чи дійсно магнітні бурі можуть впливати на самопочуття, в науковій спільноті немає.

Деякі дослідники погоджуться, що геомагнітний вплив на людину — це реальність. Інші вважають наявні докази недостатніми, а окремі публікації своїх опонентів — такими, що не відповідають критеріям науковості.

Вивчення цього питання потребує подальших досліджень, кажуть вони, адже такі симптоми, як головний біль чи прискорне серцебиття можуть бути викликані й іншими причинами, і не мати до магнітних бур жодного стосунку.

В рамках одного з досліджень цієї теми, автори проаналізували 63 мільйони повідомлень у Twitter, які були оприлюднені користувачами впродовж кількох років і містили слова «мігрень» та «головний біль».

Дослідники склали графік активності використання користувачами соцмережі цих слів, а потім порівняли його з графіком сонячної активності у той самий період часу. Графіки не збігалися.

Водночас інше дослідження виявило зв’язок між геомагнітною активністю та ризиком інсульту в деяких групах. Втім, навіть його автори визнають, що проблема потребує подальшого вивчення.

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

Презентація «Магнітне поле»

Про матеріал

Освітня. Формувати уявлення про магнітні явища, магнітне поле, ознайомити з властивостями постійних магнітів.

Розвиваюча. Розвивати уміння аналізувати, порівнювати, проводити аналогії, робити висновки про магнітні явища. Розвивати пізнавальний інтерес на основі фізичного експерименту.

Виховна. Формувати науковий світогляд, збуджувати інтерес до вивчення фізики.

Перегляд файлу

Зміст слайдів

Номер слайду 1

Магнітні явища. Дослід Ерстеда. Магнітне поле.

Номер слайду 2

Постійні магніти N – північний полюс магніту S – південний полюс магніту Постійні магніти – тіла, які довго зберігають намагніченість. Підковоподібний магніт Штабовий магніт N N S S Полюс — місце магніта, де спостерігається найсильніше притягання

Номер слайду 3

Магніт Китайською «тшу-ши» «Камінь, що любить, притягує залізо, як ніжна мати притягує до себе своїх дітей» Французькою «aimant» «Той, який любить»

Номер слайду 4

Магніт притягує до себе: Залізо; Чавун; Сталь; Нікель; Кобальт; Манган; Деякі рідини й гази (чистий кисень) Магнітний залізняк — крихкий чорний мінерал, який від природи має магнітні властивості й у присутності якого залізо, сталь, нікель, кобальт також набувають магнітних властивостей.

Номер слайду 5

Властивості постійних магнітів. Різні частини магніту притягують до себе залізні предмети по-різному. Ділянки магніту, де виявляється найсильніша магнітна дія, називають полюсами.

Номер слайду 6

Властивості постійних магнітів. Кожний магніт має два полюси — північний (N) і південний (S). N S Неможливо одержати магніт тільки з одним полюсом. Якщо його розділити на частини, то кожна із частин магніту матиме два полюси.

Номер слайду 7

Властивості постійних магнітів. Різнойменні магнітні полюси притягуються, однойменні — відштовхуються.

Номер слайду 8

Властивості постійних магнітів. При нагріванні постійного магніту до певної температури його магнітні властивості зникають. Температуру, при досягненні якої постійні магніти втрачають магнітні властивості, називають точкою Кюрі.

Номер слайду 9

Ханс Християн Ерстед (1777–1851), данський фізик. Відкрив дію електричного струму на магнітну стрілку

Номер слайду 10

Андре Марі Ампер (1775—1836) відкрив магнітну взаємодію двох провідників зі струмом.

Номер слайду 11

Ампер показав, що котушки, в яких проходить електричний струм, поводяться як постійні магніти. притягуються відштовхуються

Номер слайду 12

Англійський фізик Майкл Фарадей (1791-1867) показав: 1) навколо намагніченого тіла та навколо будь-якого рухомого зарядженого тіла або рухомої зарядженої частинки існує магнітне поле; 2) магнітне поле діє на заряджені тіла та частинки, які рухаються в цьому полі; 3) магнітне поле завжди діє на намагнічені тіла (незалежно від того, рухаються ці тіла чи перебувають у стані спокою).

Номер слайду 13

Магнітне поле Магнітне поле — особливий вид матерії, який існує навколо намагнічених тіл, провідників зі струмом, рухомих заряджених тіл і частинок та діє на інші намагнічені тіла, провідники зі струмом, рухомі заряджені тіліа й частинки, розтащовані в цьому полі. Магнітне поле проникає крізь багато речовин. Є речовини, які послабляють дію магнітного поля, й речовини, що підсилюють її.

Номер слайду 14

Задача 1. Яким чином можна витягти металеву скріпку з посудини з водою, не опускаючи в неї ніяких предметів? Задача 2. Магніт південним полюсом підносять до підвішеної на нитці залізної кульки. Що в цьому випадку спостерігатиметься: притягування кульки чи відштовхування?

Номер слайду 15

Задача 4. Є дві однакові сталеві пластинки, одна з яких намагнічена. Як, не використовуючи інших предметів, визначити, яка саме пластинка є намагніченою? Задача 3. Чому на постійному магніті можна отримати ланцюжок залізних предметів?

Номер слайду 16

Контрольні запитання 1. Назвіть основні властивості постійних магнітів. 2. Опишіть дослід Г. Ерстеда. У чому суть його відкриття? 3. Опишіть досліди А. Ампера. Що вони доводять? 4. Біля яких об’єктів існує магнітне поле? На які об’єкти воно діє? 5. Дайте означення магнітного поля.

Номер слайду 17

Домашнє завдання Опрацювати параграф 1. Розвяз’ати задачі Впр.1 № 1 — 4. Дякую за увагу на уроці!

Реферат з фізики 9 клас на тему: Історія вивчення магнетизму / Шкільний реферат | Поліанна М

10.06.2020 12:08
    
rating 5 | 11 usr.
 © Поліанна М

Магнетизм був вперше виявлений в стародавньому світі, коли люди помітили, що в природі існують природно намагнічені камені, шматки мінералу магнетиту, які можуть притягувати залізо та інші шматки магнетиту. Слово магніт походить від грецького терміна μαγνῆτις λίθος – «магнезіальний камінь, камінь з Магнесії», тобто назва бере початок від однойменного міста Мегнесія та регіону Магнісія (Греція), де подібні камені знаходили найчастіше, хоча вони траплялися і в Азії (Туреччина).

У стародавній Греції Аристотель першим намагався пояснити явище магнетизму, яке підняв в свій час філософ Фалеса з Мілета (роки життя 625-545 рр. до н.е.). Також були згадки магнетизму в давньоіндійському медичному тексті Сушрута-Самхіта, де він описує використання магнетиту, щоб видалити частинки металу з тіла людини.

У стародавньому Китаї, найперші згадки на магнетизм можна знайти в книгах II та IV століття. Також, як відомо з історії створення компаса, який китайці розробили ще в ІІІ столітті, про магнетизм знали задовго до перших літературних згадок. Але найцікавіше почалось в XIII століття, коли вчені захотіли вивчити магнетизм, відшукати причини виникнення цього явища.

1269 року французький дослідник П’єр Перелен де Марикур розмістив на поверхні постійного сферичного магніту маленькі сталеві голки і побачив, що вони постійно розташовулися не хаотично, а по певних лініях, які перетиналися в двох точках, названих «полюсами» по аналогії з географічними полюсами Землі. Можна сказати, що це була перша «візуалізація» магнітних ліній. Але, нажаль, більше це не дало.

Тільки в 1845 році англійський фізик Майкл Фарадей для розуміння суті магнітних явищ сформулював поняття «магнітного поля». Він вважав, що як електрична, так і магнітна взаємодія, здійснюється за допомогою невидимих ​​полів – електричного і магнітного. А магнітне поле безперервне в просторі і здатне діяти на рухомі заряди. Адже ще 29 серпня 1831 році Майкл Фарадей виявив, що змінне магнітне поле породжує електричне та навпаки – змінне електричне поле створює магнітне поле. Це явище стало відомо як закон електромагнітної індукції Фарадея. Де слово «індукція» з латинського inductio означало «наведення, виведення».

Відкриття електромагнітної індукції дозволило перетворити магнетизм на електрику, що і ставив собі на меті Фарадей. Ще в 1922 році він написав це завдання собі на папірці і 9 років йшов до мети. І, як відомо, саме це дозволило перевернути світ та створити наступним вченим генератори, двигуни та електрифікувати планету.


Запрошуємо школярів підписатися на канал youtube «Готові Домашні Завдання (ГДЗ): Фізика»:

Перейти до ГДЗ на YouTube

___________

Шкільний реферат з фізики для учнів 9 класу на тему «Історія вивчення магнетизму». Бажаю отримати 12 балів за повідомлення, есе, доповідь, реферат та проєкт в цілому.

Поліанна М цікавиться

ВПЛИВ МАГНІТНИХ ПОЛІВ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ — Реферати з Фізики — Золота колекція рефератів

ВПЛИВ МАГНІТНИХ ПОЛІВ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ

Дослідженнями, проведеними те в 60-70-х рр. XX ст. установлений вплив на людину магнітних йолів узагалі й магнітних бур зокрема. Про цьому досить переконливо й докладно говориться в книгах А. С. Пресмана «Злектромагнитные поля и живая природа» (М., 1968) і «Злектромагнитные поля в биосфере» (М., 1971). Наведемо деякі приклади.

У 1930 р. О. Л. Чижевський, а потім й інші дослідники звернули увагу на зв’язок між розвитком ряду захворювань і процесами, що відбуваються на Сонці. На основі статистичних даних, отриманих за багато років, О. Л. Чижевський показав зв’язок між зростанням сонячної активності й спалахами епідемій чуми, холери, дифтерії, грипу, менінгіту й навіть поворотного тифу. Англійськими вченими встановлене чітко виражене зростання нервово-психічних захворювань при 67 магнітних бурях. Подібні дані отримані на 40 тис. захворювань. У період 1957-1961 рр. на 30 тис. захворювань був простежений вплив 7, 14, 21, 35-денних систематичних зростань магнітної напруженості на важкість протікання захворювань. Виявлено подібний вплив на розвиток порушення серцево-судинної діяльності.

А. С. Пресман звертає увагу на те, що в періоди сонячної активності зростає розмноження й токсичність ряду хвороботворних бактерій, підвищуються швидкість згортання крові й кількість лімфоцитів у ній. В. К. Подшебякін у Києві на дуже великій кількості випадків установив чіткі зміни біопотенціалів за амплітудою, частотою й формою кривих, що відбуваються під час магнітних бур. На основі своїх даних він класифікує людей на такі групи: до першої групи належать ті, які зміною значення амплітуди біопотенціалу головного мозку реагують на близьку магнітну бурю за 3-4 дні; до другої — які реагують за добу; до третьої — у момент самої бурі; до четвертої — через 2-3 дні після бурі й, нарешті, до останньої (10-15 % спостережуваних) — люди, на стані яких магнітна буря не позначалася. Наведені факти не є вичерпними. Однак отримані в різний час, у різних країнах і на різних спостерігачах висновки однозначно доводять, що факт впливу магнітних полів і магнітних бур на людину достовірний.

Але через які механізми здійснюється цей вплив? Електричні поля, електричні струми так чи інакше проявляють свій вплив через взаємодію з електричними параметрами живого організму. Характерна риса дії магнітного поля на живий організм полягає втому, що останній «прозорий» для магнітного поля. Від удару палицею життєво важливі органи тіла тією чи іншою мірою захищені мускулатурою. Навіть сильний вогонь не відразу призводить до важких наслідків. Система кровообігу, мускулатура, що володіють електропровідністю, певною мірою можуть шунтувати небезпечний струм. Проникаюча радіація частково або повністю поглинається в поверхневих ділянках тіла. І тільки магнітне поле діє на весь організм відразу загалом: від тіла й органа до клітини й окремих її молекул і атомів.

Чи притаманні магнітні властивості живому? Приклади впливу магнітних бур на живий організм викликали необхідність проведення досліджень. Складність цих досліджень полягає в тому, що галузь вимірювань малих магнітних величин є однією зі складних галузей вимірювальної техніки. Тільки в 60-х рр. XX ст. з’явилися протонні магнітометри, що володіють достатньою роздільною здатністю й точністю, а до їхньої появи основним приладом для вимірювання магнітного поля, по суті, була підвішена на нитці магнітна стрілка, що повертається у напрямку силових ліній магнітного поля. Одержання заліза, що володіє великою магнітною проникністю, використання нових фізичних явищ дозволили провести перші дослідження магнітних властивостей живого організму. Установлена наявність змінного магнітного поля, що виникає при роботі серцевого м’яза, і це відразу знайшло практичне застосування. Використання магнітокардіографів у клініках показало можливість виявлення початку серйозних серцевих захворювань значно раніше, ніж це робиться за допомогою електрокардіографа. Відкрилися великі перспективи в плані запобігання серцево-судинним захворюванням.

Також багатообіцяючий прилад для вимірювання магнітних полів мозку людини. Магнітоенцефалограми, що знімаються цим приладом, істотно доповнюють уже звичні електроенцефалограми. З його допомогою діагностуються патологічна напруженість м’язів, аномалія магнітних властивостей плазми крові й т. jn.

Новим напрямком у фізіотерапії є магнітотерапія. Очевидно, її дія обумовлена упорядковуванням зовнішнім магнітним полем магнітних моментів атомів і молекул центральної нервової системи.

Мікромініатюризація радіотехнічних деталей, використання проводів мікронних перерізів і, головне, мікропроцесорів удосконалюють приладову реалізацію методу магнітної діагностики й уможливлюють магнітну терапію захворювань серцево-судинної й нервової систем.

Де джерела магнітних полів живого організму, і як вони взаємодіють із магнітними полями атмосфери? У процесах життєдіяльності клітин найважливішу роль відіграють біоструми, створювані мігруючими в молекулі електронами її йонами. Можна вважати, що ці струми, змінні за значенням, і є, очевидно, джерелом магнітних поліп живого організму, зокрема магнітних полів серцевого м’яза. Це показує, що на біоелектрику поширюються загальні закони електромагнетизму: виникає й змінюється за значенням струм, виникають і змінюються магнітні поля. У контурі, що володіє електропровідністю, поміщеному в змінне магнітне поле, виникає електричний струм; виникає він і в електропровідному контурі, що знаходиться в постійному магнітному полі, якщо сам контур переміщається. Усе це властиве також біоелектро-магнетизму, але магнітні явища, безсумнівно, відбивають дуже тонкі й складні явища, що відбуваються в живому організмі.

Наступний, дуже перспективний і досить складний етап — вивчення взаємодії магнітних полів зовнішнього середовища й людини. Характерною рисою його буде комплексний розгляд усіх параметрів середовища, і насамперед біоелектромагнітних явищ.

Важливість такого розгляду можна проілюструвати прикладом. Біофізик Л. К. Сапожков проводив роботи з дослідження можливості створення радіобіосфери в замкнутих приміщеннях, під якою, на відміну від відомого поняття біосфери, мається на увазі штучно створюване людиною навколишнє середовище, що забезпечує оптимальні умови її перебування й роботи. У процесі проведення цих досліджень був проведений порівняльний аналіз впливу всіх основних факторів навколишнього середовища на стан серцево-судинної системи людини. Матеріалом дослідження була кількість викликів на добу «швидкої допомоги» у м. Санкт-Петербурзі до людей при гострих серцевих нападах. Отримані дані зіставлялися з метеорологічними факторами середовища. За такі фактори були взяті температура, вологість, атмосферний тиск, зміна атмосферного тиску, зміна магнітного поля Землі.

Аналітична обробка понад 100 тис. викликів «швидкої допомоги» при серцево-судинних захворюваннях показала ось що. Кількість викликів за днями до цієї категорії хворих є мінливою — іноді з кожним днем вона збільшується майже у 2-2,5 разу. Спочатку передбачалося, що основним фактором, який визначає збільшення викликів, були різкі перепади тиску або температури. Справа в тому, що добові коливання магнітного поля Землі невеликі. Коливання магнітного поля, що утворюються за рахунок промислових і транспортних електромеханізмів, у багато

разів більші. По суті, виміряти коливання магнітного поля в містах неможливо. Довелося використовувати дані вимірювань магнітного поля, одержувані з магнітойоносферної обсерваторії. Зроблена за складеним Л. К. Сапожковим алгоритмом статистична обробка даних методом ідентифікації процесу дала несподіваний результат. Кількість викликів залежить від параметрів навколишнього середовища, і на його збільшенні, очевидно, позначилися несприятливі зміни цих параметрів. Підкреслимо, мова йде про характер зміни напруженості магнітного поля в часі, говорячи математичною мовою — її першої й другої похідних у часі.

Основний висновок із цього дослідження такий. Серцево-судинна система володіє надзвичайно тонко вираженою чутливістю до зміни магнітного поля Землі й частотних складників перепаду атмосферного тиску. При експериментах на тваринах, проведених у магнітних полях значно більшої напруженості в порівнянні з магнітним полем Землі й відмінних від нього за формою зміни, удалося виявити вплив полів на тварин, але він виявився іншим, ніж на людину. Обстеження людей, що працюють за умовами професійної діяльності поблизу джерел магнітного поля, показало наявність скарг на погіршення стану здоров’я; однак це погіршення не протікає в настільки гострій формі, з якою доводилося зіштовхуватися лікареві «швидкої допомоги». Звідси можна зробити загальний висновок.

Біоелектричні й біомагнітні явища нерозривно пов’язані з електрикою й магнетизмом навколишньої атмосфери й всіма фізичними її параметрами. Вивчення цих зв’язків відкриває надзвичайні перспективи в пізнанні живої матерії, а головне, дає можливість регулювати й створювати оптимальні умови середовища, що оточує людину, і умов її діяльності.

Основоположником нового напрямку науки про навколишнє середовище людини, названого радіобіосферологією, справедливо можна вважати чудового вченого академіка Володимира Івановича Вернадського.

ПопередняЗмістНаступна

Відвідайте наш новий сайт — Матеріали для Нової української школи — планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

прояви та індекси, цикли та вплив на людину. Реферат – Освіта.UA

Найважливіші прояви й індекси сонячної активності. Цикли сонячної активності. Вплив Сонячної активності на людину

Найважливіші прояви й індекси сонячної активності

Однієї із самих чудових особливостей Сонця є майже періодичні, регулярні зміни різних проявів сонячної активності, тобто всієї сукупності явищ на Сонці. Це і сонячні плями — області із сильним магнітним полем і внаслідок цього зі зниженою температурою, і сонячні спалахи — найбільш могутні і швидкі вибухові процеси, що впливають на всю сонячну атмосферу над активною областю, і сонячні волокна — плазменні утворення в магнітному полі сонячної атмосфери, що мають вид витягнутих (до сотень тисяч кілометрів) волоконоподібних структур.

Коли волокна виходять на видимий край (лімб) Сонця, можна бачити найбільш грандіозні по масштабах активні і спокійні утворення — протуберанці, що відрізняються багатою розмаїтістю форм і складною структурою. Потрібно ще відзначити корональні діри — області в атмосфері Сонця з відкритим у міжпланетний простір магнітним полем. Це своєрідні вікна, з яких викидається високошвидкісний потік сонячних заряджених часток.

Сонячні плями — найбільш відомі явища на Сонці. Вперше в телескоп їх спостерігав Г. Галілей у 1610 р. Ми не знаємо, коли і як він навчився послабляти яскраве сонячне світло, але прекрасні гравюри, що зображують сонячні плями й опубліковані в 1613 р. у його знаменитих листах про сонячні плями, з’явилися першими систематичними рядами спостережень.

З цього часу реєстрація плям те проводилася, те припинялася, те відновлялася знову. Наприкінці ХІ сторіччя два спостерігачі — Г. Шперер у Німеччині й Е. Маундер в Англії вказали на той факт, що протягом 70-літнього періоду аж до 1716р. плям на сонячному диску, очевидно, було дуже мало. Вже в наш час Д. Эдди, заново проаналізувавши всі дані, прийшов до висновку, що дійсно в цей період був спад сонячної активності, названий Маундерівським мінімумом.

До 1843 р. після 20-літніх спостережень аматор астрономії Г. Швабі з Німеччини зібрав досить багато даних для того, щоб показати, що число плям на диску Сонця циклічно міняється, досягаючи мінімуму приблизно через кожні одинадцять років. Р. Вольф з Цюріха зібрав усі які тільки міг дані про плями, систематизував їх, організував регулярні спостереження і запропонував оцінювати ступінь активності Сонця спеціальним індексом, що визначає міру «заплямованості» Сонця, що враховує як число плям, що спостерігалися в даний день, так і число груп сонячних плям на диску Сонця. Цей індекс відносного числа плям, згодом названий «числами Вольфа», починає свій ряд з 1749 року. Крива середньорічних чисел Вольфа зовсім чітко показує періодичні зміни числа сонячних плям.

Індекс «числа Вольфа» добре витримав іспит часом, але на сучасному етапі необхідно вимірювати сонячну активність кількісними методами. Сучасні сонячні обсерваторії ведуть регулярні патрульні спостереження за Сонцем, використовуючи як міру активності оцінку площ сонячних плям у мільйонних частках площі видимої сонячної півсфери (м. ч. п.). Цей індекс якоюсь мірою відбиває величину магнітного потоку, зосередженого в плямах, через поверхню Сонця.

Групи сонячних плям із усіма супутніми явищами є частинами активних областей. Розвита активна область містить у собі смолоскипову площадку з групою сонячних плям по обох сторони лінії роздягнула полярності магнітного полючи, на якій часто розташовується волокно. Усьому цьому супроводжує розвиток корональної конденсації, густина речовини в який принаймні в кілька разів вище щільності навколишнього середовища. Усі ці явища об’єднані інтенсивним магнітним полем, що досягає величини декількох тисяч Гаусс на рівні фотосфери.

     

Найбільше чітко границі активної області визначаються по хромосферній лінії іонізованого кальцію. Тому був уведений щоденний кальцієвий індекс, що враховує площі і потужності всіх активних областей.

Найдужчий прояв сонячної активності, що впливає на Землю, — сонячні спалахи. Вони розвиваються в активних областях зі складною будівлею магнітного поля і торкаються всієї товщі сонячної атмосфери. Енергія великого сонячного спалаху досягає величезної величини, порівнянної з кількістю сонячної енергії, одержуваною нашою планетою протягом цілого року. Це приблизно в 100 разів більше всієї теплової енергії, котру можна було б одержати при спалюванні всіх розвіданих запасів нафти, газу і вугілля. У той же час це енергія, що випускається всім Сонцем за одну двадцяту частку секунди, з потужністю, що не перевищує сотих часток відсотка від потужності повного випромінювання нашої зірки.

В спалахо-активних областях основна послідовність спалахів великої і середньої потужності відбувається за обмежений інтервал часу (40-60 годин), у той час як малі спалахи й уярчення спостерігаються практично постійно. Це приводить до підйому загального тла електромагнітного випромінювання Сонця. Тому для оцінки сонячної активності, зв’язаної зі спалахами, сталі застосовувати спеціальні індекси, прямо зв’язані з реальними потоками електромагнітного випромінювання.

По величині потоку радіовипромінювання на хвилі 10.7 див (частота 2800 МГЦ) у 1963 р. введений індекс F10. 7. Він виміряється в сонячних одиницях потоку (с. о. п.), причому 1 с. о. п. = 10-22 Ут/ (м2·Гц). Індекс F10. 7 добре відповідає змінам сумарної площі сонячних плям і кількості спалахів у всіх активних областях. Для статистичних досліджень в основному використовуються середньомісячні значення.

З розвитком супутникових досліджень Сонця з’явилася можливість прямих вимірів потоку рентгенівського випромінювання в окремих діапазонах.

З 1976 року регулярно виміряється щоденне фонове значення потоку м’якого рентгенівського випромінювання в діапазоні 1-8 A (12.5-1 кэв). Відповідний індекс позначається прописною латинською буквою (A, B, C, M, X), що характеризує порядок величини потоку в діапазоні 1-8 A (10-8 Ут/м2, 10-7 і так далі) з наступним числом у межах від 1 до 9.9, що дає саме значення потоку. Так, наприклад, M2. 5 означає рівень потоку 2.5·10-5. У підсумку виходить наступна шкала оцінок:

А (1-9) = (1-9) ·10-8 Ут/м2

У (1-9) = (1-9) ·10-7

З (1-9) = (1-9) ·10-6

М (1-9) = (1-9) ·10-5

Х (1-n) = (1-n) ·10-4

Це тло змінюється від величин А1 у мінімумі сонячної активності до З5 у максимумі. Ця ж система застосовується для позначення рентгенівського бала сонячного спалаху. Максимальний бал Х20 = 20·10-4 Ут/м2 зареєстрований у спалаху 16 серпня 1989 року.

Останнім часом стало використовуватися у виді індексу, що характеризує ступінь вспышечной активності Сонця, кількість сонячних спалахів за місяць. Цей індекс може бути використаний з 1964 року, коли була введена система визначення, що застосовується зараз, балльности сонячного спалаху в оптичному діапазоні. 3.2. Цикли сонячної активності

Сонячна активність у числах Вольфа і, як з’ясувалося пізніше, і в інших індексах, має циклічний характер із середньою тривалістю циклу в 11.2 року. Нумерація сонячних циклів починається з того моменту, коли почалися регулярні щоденні спостереження числа плям. Епоха, коли кількість активних областей буває найбільшим, називається максимумом сонячного циклу, а коли їх майже немає — мінімумом.

За останні 80 років плин циклу трохи прискорилася і середня тривалість циклів зменшився приблизно до 10.5 років. За останні 250 років самий короткий період був дорівнює 9 рокам, а самий довгий 13.5 років. Іншими словами, поводження сонячного циклу регулярно лише в середньому. У підйомі і спаді сонячних циклів існує деяка закономірність. Можливо, це вказує на існування більш тривалого циклу, рівного приблизно 80-90 рокам. Незважаючи на різну тривалість окремих циклів, кожному з них властиві загальні закономірності.

Так, ніж інтенсивніше цикл, тим коротше галузь росту і тим довше галузь спаду, але для циклів малої інтенсивності саме навпаки — довжина галузі росту перевищує довжину галузі спаду. В епоху мінімуму протягом деякого часу плям на Сонце, як правило, немає. Потім вони починають з’являтися далеко від екватора на широтах ±40°.

Одночасно зі зростанням числа сонячних плям самі плями мігрують у напрямку сонячного екватора, що нахилений до площини орбіти Землі (тобто до екліптики) під кутом у 7°. М. Шперер був першим, хто досліджував ці зміни із широтою. Він і Р. Кэррингтон — англійський астроном-аматор — провели великі серії спостережень періодів звертання плям і установили той факт, що Сонце не обертається як тверде тіло — на широті 30°, наприклад, період звертання плям навколо Сонця на 7% більше, ніж на екваторі.

До кінця циклу плями в основному з’являються поблизу широти ±5°. У цей час на високих широтах уже можуть з’являтися плями нового циклу.

У 1908 р. Д. Хейл відкрив, що сонячні плями володіють сильним магнітним полем. Більш пізні виміри магнітного полючи в групах, що складаються з двох сонячних плям, показали, що ці дві плями мають протилежні магнітні полярності, указуючи, що силові лінії магнітного полючи виходять з однієї плями і входять в інше.

Протягом одного сонячного циклу в одній півсфері (північної чи південний) ведуче пляма (по напрямку обертання Сонця) завжди однієї і тієї ж полярності. По іншу сторону екватора полярність ведучого плями протилежна. Така ситуація зберігається протягом усього поточного циклу, а потім, коли починається новий цикл, полярності ведучих плям міняються.

Первісна картина магнітних полярностей у такий спосіб відновлюється через 22 року, визначаючи магнітний цикл Сонця. Це означає, що повний магнітний цикл Сонця складається з двох одинадцятирічних — парного і непарного, причому парний цикл звичайно менше непарного.

Одинадцятирічною циклічністю володіють багато інших характеристик активних утворень на Сонце — площа плям, частота і кількість спалахів, кількість волокон (і відповідно протуберанців), а також форма корони. В епоху мінімуму сонячна корона має витягнуту форму, що додають їй довгі промені, скривлені в напрямку уздовж екватора. У полюсів спостерігаються характерні короткі промені — «полярні щітки». Під час максимуму форма корони округла, завдяки великій кількості прямих радіальних променів.

Вплив Сонячної активності на людину

В останні роки всі частіше говориться про сонячну активність, магнітні бури і їхній вплив на людей. Тому що сонячна активність наростає, те питання про вплив цього явища на здоров’ї стає в достатньому ступені актуальним.

Усі на Землі залежить від Сонця, що поставляє їй значну частину енергії. Спокійне Сонце (при відсутності на його поверхні плям, протуберанців, спалахів) характеризується сталістю в часі електромагнітного випромінювання у всьому його спектральному діапазоні, що включає рентгенівські промені, ультрафіолетові хвилі, видимий спектр, інфрачервоні промені, промені радіодіапазонів, а також сталістю в часі так називаного сонячного вітру — слабкого потоку електронів, протонів, ядер гелію, що представляє собою радіальне витікання плазми сонячної корони в міжпланетний простір.

Магнітне поле планет (у тому числі Землі) служить захистом від сонячного вітру, але частина заряджених часток здатне проникати усередину магнітосфери Землі. Це відбувається в основному у високих широтах, де маються дві так називані лійки: одна в Північному, інша в Південному півкулях. Взаємодія цих заряджених часток з атомами і молекулами атмосферних газів викликає світіння, що називається північним сяйвом.

Енергія, що приходить у виді цих часток, далі розподіляється в різних процесах навколо всієї земної кулі, у результаті чого відбуваються зміни в атмосфері й іоносфері на всіх широтах і довготах. Але ці зміни на середніх і низьких широтах відбуваються після визначеного часу після подій у високих широтах, і наслідку їхній у різних областях, на різних широтах і в різний час різні. Тому мається значне різноманіття наслідків вторгнення часток сонячного вітру в залежності від регіону.

Хвильове випромінювання Сонця поширюється прямолінійно зі швидкістю 300 тис. км/сек. і доходить до Землі за 8 хвилин. Молекули й атоми атмосферних газів поглинають і розсіюють хвильове випромінювання Сонця вибіркове (на визначених частотах). Періодично, з ритмом приблизно 11 років, відбувається посилення сонячної активності (виникають сонячні плями, хромосферні спалахи, протуберанці в короні Сонця).

У цей час підсилюється хвильове сонячне випромінювання на різних частотах, із сонячної атмосфери викидаються в міжпланетний простір потоки електронів, протонів, ядер гелію, енергія і швидкість яких багато більше, ніж енергія і швидкість часток сонячного вітру. Цей потік часток поширюється в міжпланетному просторі на зразок поршня. Через визначений час (12-24 години) цей поршень досягає орбіти Землі. Під його тиском магнітосфера Землі на денній стороні стискується в 2 рази і більше (з 10 радіусів Землі в нормі до 3-4х), що веде до збільшення напруженості магнітного полючи Землі. Так починається світова магнітна буря.

Період, коли магнітне поле збільшується, називається початковою фазою магнітної бури і продовжується 4-6 годин. Далі магнітне поле повертається до норми, а потім його величина починає зменшуватися, тому що поршень сонячного корпускулярного потоку вже пройшов за межі Земної магнітосфери, а процеси усередині самої магнітосфери привели до зменшення напруженості магнітного полючи. Цей період зниженого магнітного полючи називається головною фазою світової магнітної бури і триває 10-15 годин. Після головної фази магнітної бури випливає відбудовна (кілька годин), коли магнітне поле Землі відновлює свою величину. У кожнім регіоні збурювання магнітного полючи відбувається по-різному.

За останні роки стало зрозуміло, що на людину діє цілий ряд космічних факторів, що викликають зміни в магнітосфері планети в результаті впливу на неї сонячних корпускулярних потоків. А саме:

1. Інфразвук, що представляє собою акустичні коливання дуже низької частоти. Він виникає в областях полярних сяйв, у високих широтах і поширюється на всі широти і довготи, тобто є глобальним явищем. Через 4-6 годин від початку світової магнітної бури плавно збільшується амплітуда коливань на середніх широтах. Після досягнення максимуму вона поступово зменшується протягом декількох годин. Інфразвук генерується не тільки при полярних сяйвах, але і при ураганах, землетрусах, вулканічних виверженнях так, що в атмосфері існує постійне тло цих коливань, на який накладаються коливання, зв’язані з магнітною бурою.

2. Чи мікропульсації короткоперіодичні коливання магнітного полючи Землі (з частотами від декількох герців до декількох кГц). Мікропульсації з частотою від 0,01 до 10 Гц діють на біологічні системи, зокрема на нервову систему людини (2-3 Гц), збільшуючи час реакції на сигнал, що візьметься, впливають на психіку (1 Гц), викликаючи тугу без видимих причин, страх, паніку. З ними також зв’язують збільшення частоти захворюваності й ускладнень з боку серцево-судинної системи.

3. Також у цей час міняється інтенсивність ультрафіолетового випромінювання, що приходить до поверхні Землі через зміну озонового шару у високих широтах у результаті дії на нього прискорених часток.

Потоки, що викидаються із сонця, дуже різноманітні. Різні й умови в міжпланетному просторі, що вони переборюють, тому немає строго однакових магнітних бур. Кожна має своє обличчя, відрізняється не тільки силою, інтенсивністю, але й особливостями розвитку окремих процесів. Таким чином, варто мати на увазі, що поняття «магнітна бура» у даній проблемі дії космосу на здоров’ї є свого роду збірним образом.

Вплив сонячної активності на виникнення захворювань установив ще в 20-х роках А. Л. Чижевський. Його вважають основоположником науки геліобіології. З тих пір проводяться дослідження, накопичуються наукові дані, що підтверджують вплив сонячних і магнітних бур на здоров’я. Замічено, що погіршення стану хворих максимально виявляється, по-перше, відразу після сонячного спалаху і, по-друге, — з початком магнітної бури. Це порозумівається тим, що після приблизно 8 хвилин від початку сонячного спалаху сонячне світло (а також рентгенівське випромінювання) досягають атмосфери Землі і викликають там процеси, що впливають на функціонування організму, а приблизно через добу починається сама магнітосферна буря Землі.

З усіх захворювань, що піддані впливу магнітосферних бур, серцево-судинні були виділені, насамперед, оскільки їхній зв’язок із сонячною і магнітною активністю була найбільш очевидною. Проводилися зіставлення залежності кількості і ваги серцево-судинних захворювань від багатьох факторів зовнішнього середовища (атмосферний тиск, температура повітря, опади, хмарність, іонізація, радіаційний режим і так далі), але достовірний і стійкий зв’язок серцево-судинних захворювань виявляється саме з хромосферними спалахами і геомагнітними бурами.

Під час магнітних бур виявлялися суб’єктивні симптоми погіршення стану хворих, учащалися випадки підвищення артеріального тиску, погіршувався коронарний кровообіг, що супроводжувалося негативною динамікою ЕКГ. Дослідження показали, що в день, коли на Сонце відбувається спалах, число випадків інфаркту міокарда збільшується. Воно досягає максимуму наступного дня після спалаху (приблизно в 2 рази більше в порівнянні з магнітоспокійними днями). У цей же день починається магнітосферна бура, викликана спалахом.

Дослідження серцевого ритму показали, що слабкі збурювання магнітного полючи Землі не викликали збільшення числа порушень серцевого ритму. Але в дні з помірними і сильними геомагнітними бурами порушення ритму серця відбуваються частіше, ніж при відсутності магнітних бур. Це відноситься як до спостережень у стані спокою, так і при фізичних навантаженнях.

Спостереження за хворими гіпертонічною хворобою показали, що частина хворих реагувала за добу до настання магнітної бури. Інші почували погіршення самопочуття на початку, чи середині по закінченні геомагнітної бури. На початку і протягом бури збільшувався тиск (приблизно на 10 — 20%). Тільки на другу добу після бури артеріальний тиск у хворих стабілізувалося.

Проведені дослідження показали, що найбільше згубно на хворих діє бура в її початковий період. Аналіз численних медичних даних вивів також сезонний хід погіршення здоров’я під час магнітних бур; він характеризується найбільшим погіршенням у весняне рівнодення, коли збільшується число і вага судинних катастроф (зокрема, інфарктів міокарда).

Виявлено зв’язок сонячної активності і з функціонуванням інших систем організму, з онкозахворюваннями. Зокрема, вивчалася захворюваність раком у Туркменії за час одного циклу сонячної активності. Було встановлено, що в роки зниження сонячної активності захворюваність злоякісними пухлинами зростала. Найбільша захворюваність раком мала місце в період спокійного Сонця, найменша — при найвищій сонячній активності. Припускають, що це зв’язано з гальмуючим дією сонячної активності на мало диференційовані клітинні елементи, у тому числі на ракові клітки.

Під час магнітної бури частіше починаються передчасні пологи, а до кінця бури збільшується число швидких пологів. Учені також прийшли до висновку, що рівень сонячної активності в рік народження дитини істотно відбивається на його конституційних особливостях.

Дослідженнями в різних країнах на великому фактичному матеріалі було показано, що число нещасливих випадків і травматизму на транспорті збільшується під час сонячних і магнітних бур, що порозумівається змінами діяльності центральної нервової системи. При цьому збільшується час реакції на зовнішні світловий і звуковий сигнали, з’являється загальмованість, повільність, погіршується кмітливість, збільшується імовірність прийняття невірних рішень.

Проводилися спостереження впливу магнітних і сонячних бур на хворих, що страждають психічними захворюваннями, зокрема, маніакально-депресивним синдромом. Було встановлено, що в них при високій сонячній активності переважали маніакальні фази, а при низкою — депресивні. Просліджувався чіткий зв’язок між обертаністю в психіатричні лікарні й обуреністю магнітного полючи Землі. У такі дні збільшується кількість випадків суїциду, що аналізувалося за даними викликів СМП.

Необхідно відзначити, що хворий і здоровий організм по-різному реагує на зміни космічних і геофізичних умов. У хворих ослаблених, стомлених, емоційно хитливих облич у дні, що характеризуються зміною космічних і геофізичних умов, погіршуються показники енергетики, імунологічної захисту, стану різних фізіологічних систем організму, з’являється психічна напруга. А психологічно і фізично здоровий організм виявляється в стані перешикувати свої внутрішні процеси відповідно до умов зовнішнього середовища, що змінилися.

При цьому активується імунна система, відповідно перебудовуються нервові процеси й ендокринна система; чи зберігається навіть збільшується працездатність. Суб’єктивно це сприймається здоровою людиною як поліпшення самопочуття, підйом настрою.

Розглядаючи психоемоційні прояви в періоди космічних і геофізичних збурювань, необхідно сказати про важливий аспект керування мисленням і психоемоціональним станом. Відзначено, що психоемоційний настрой на творчу працю є могутнім стимулом активності внутрішніх резервів організму, що дозволяє легше переносити екстремальні впливи природних факторів. Спостереження не одного покоління вчених говорять про те, що людина, що знаходиться в стані творчого підйому, стає малочутливим до будь-яких впливів хвороботворних факторів.

Вплив Сонячної Активності на дитину. Відомо, що будь-яке навантаження дається дітям великою напругою психічних, емоційних і фізичних функцій. Під час екстремальних космічних і геофізичних ситуацій страждає енергетика дитини, розвиваються функціональні розлади з боку нервової, ендокринної, серцево-судинної, дихальної й іншої систем. Дитина відчуває дискомфорт, що не може пояснити. З’являються порушення сну, занепокоєння, плаксивість, губиться апетит. Іноді може підніматися температура.

Після закінчення екстремальної ситуації усі приходить у норму, і в цьому випадку прибігати до лікування невідомої хвороби не потрібно. Лікарська терапія дітей, що прореагували на зміну геомагнітної обстановки, не виправдана і може мати несприятливі наслідки. У цей час дитині більше необхідна увага близьких людей. У дітей у такі моменти може з’явитися підвищена збудливість, порушення уваги, деякі стають агресивними, дратівливими, уразливими. Дитина може більш повільно виконувати шкільну роботу.

Нерозуміння стану дітей у такі періоди з боку батьків, вихователів, учителів збільшує негативне емоційне тло дитини. Можуть виникати конфліктні ситуації. Чуйне відношення до дитини, підтримка в подоланні психологічного і фізичного дискомфорту — найбільш реальний шлях до досягнення гармонічного розвитку дітей. Ще більше труднощів може бути при збігу підвищеної геомагнітної активності з початком навчального року.

У цій ситуації, як показують спостереження вчених, допомагає творчий початок. Іншими словами, навчальний матеріал, методика його піднесення повинні викликати в дитини інтерес до пізнання нового. А це приведе до задоволення потреби у творчій діяльності і стане джерелом радості. Освоєння шкільного матеріалу повинне бути спрямоване більше не на механічне запам’ятовування, а на навчання творчого осмислення і використання знань.

Маються індивідуальні розходження чутливості людини до впливу збурювань геомагнітного поля. Так, люди, породжені в період активного Сонця, менш чуттєві до магнітних бур. Усе більше даних свідчить про те, що сила фактора зовнішнього середовища в період розвитку вагітності, а також зміни в самому організмі матері визначає стійкість майбутньої людини до тих чи інших екстремальних умов і схильність до визначених захворювань. Це дозволяє припустити, що сила впливу космічних, геофізичних і інших факторів, їхнє співвідношення і ритм впливу на організм вагітної жінки як би заводять внутрішній біологічний годинник кожного з нас.

Результати наукових спостережень за сонячною активністю протягом останніх 170 років дозволяють віднести максимум 11-літнього циклу в 2001 р. до самого могутнього за цей період. Він збігається з входженням у максимум 576 літнього циклу протистояння великих планет у 2000 р., що дозволяє вченим припустити посилення психопатогенного космічного впливу на біосферу в 2000-2001 р., а далі в 2004-2006 р. викликати найбільше посилення сейсмічної активності Землі в новітній історії.

Висновок. Сонце висвітлює і зігріває нашу планету, без цього було б неможливе життя на ній не тільки людини, але навіть мікроорганізмів. Сонце — головний (хоча і не єдиний) двигун процесів, що відбуваються на Землі. Але не тільки тепло і світло одержує Земля від Сонця. Різні види сонячного випромінювання і потоки часток впливають на її життя.

Сонце посилає на Землю електромагнітні хвилі всіх областей спектра — від багатокілометрових радіохвиль до гамма-променів. Околиць Землі досягають також заряджені частки різних енергій — як високих (сонячні космічні промені), так і низьких і середніх (потоки сонячного вітру, викиди від спалахів). На кінець, Сонце випускає могутній потік елементарних часток — нейтрино. Однак вплив останніх на земні процеси зовсім мале: для цих часток земна куля прозора, і вони вільно крізь нього пролітають.

Тільки дуже мала частина заряджених часток з міжпланетного простору попадає в атмосферу Землі (інші чи відхиляє чи затримує геомагнітне поле). Але їхньої енергії досить для того щоб викликати полярні сяйва і зміни магнітного поля нашої планети, усе це неминуче впливає на все живе і, можливо, неживе на планеті Земля.

Література

  1. Чижевский А. Л. «Земное эхо солнечных бурь»: М., Мысль 1976г.
  2. Мирошниченко Л. И. «Солнечная активность и земля»: М., Наука 1981г.
  3. Широкова Е. «В плену солнечных бурь» // Камчатское Время 26.04. 2001г.
  4. Кауров Э. «Человек, Солнце и Магнитные Бури» // «Астрономия» РАН. 19.01. 2000г.
  5. Короновский Н. В. «Магнитное поле геологического прошлого земли» // СОЖ, 1996г. №6.
  6. Воронов, Гречнева «Основы современного естествознания»:М. Учебное пособие.


15.08.2011

Високотемпературна надпровідність

 

Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського Інститут фізики, математики і технологічної освіти

Кафедра математики та методики навчання математики

 

 

 

 

 

 

 

Реферат з загальної фізики на тему:

«Високотемпературна надпровідність»

 

 

 

 

 

           Виконали

               студентки групи 2БМ

              Пекна І. О.

Слюсар В. С.

 

 

 

Вінниця – 2015 рік

 

Зміст

Вступ 

1. Поняття надпровідності………………………………………………………………………………4

2. Високотемпературні надпровідники………………………………………………………….5

3. Магнітні явища у надпровіднику………………………………………………………………..7

4.Властивості  надпровідників…………………………………………………………………………8

5.Поведінка  надпровідників в зовнішніх магнітних  полях. Надпровідники другого роду……………………………………………………………………………………………………………9

6. Застосування  високотемпературних надпровідників……………………………….14

7. Методи синтезу полікристалічних високотемпературних надпровідників16

8. Надпровідні технології……………………………………………………………………………….18

         Висновки……………………………………………………………………………………………………..21

Література…………………………………………………………………………………………………….22

 

Вступ

Надпровідність – одночасне зникнення електричного опору та поява досконалих діамагнетичних якостей (виштовхування магнітного поля з об’єму матеріала). У такому стані спостерігається багато цікавих явищ. Деякі з них успішно використовують у багатьох галузях.

Надпровідність відкрив Х. Камерлінг-Оннес у 1911, досліджуючи електричний опір ртуті при низьких температурах. Він зазначив, що при температурі 4,15 К вона стрибкоподібно втрачала опір (рис.1). Ще через два роки він визначив температури надпровідного переходу свинцю, олова і талію.

Природу надпровідності пояснили у 1956 р американські фізики Дж. Бардін, Л. Купер і Дж. Шріффер, створивши теорію БКШ, що отримала назву за першими літерами їх прізвищ.

Відкриття явища високотемпературної надпровідності (ВТНП) викликало велику кількість досліджень як з метою вивчення природи ВТНП, так і у сфері її практичного використання. Вже на початку досліджень була відома невелика стійкість ВТНП зразків до дії різних хімічних факторів (води, карбон (IV) оксиду, водяного пару). З метою стабілізації високотемпературних надпровідникових матеріалів здійснено низку спроб введення лігуючих добавок. Головною перепоною на шляху створення технічних надпровідників на основі кераміки є низька струмонесуча здатність зразків. Тому синтез нових матеріалів, що мають високу критичну густину струму, є на сьогодні актуальним.

 

 

 

 

 

 

 

1.Поняття  надпровідності

Ще в 60-ті роки вчені помітили, що для плівки олова, вміщеної в сильне електричне поле, критична температура надпровідного переходу Т стає трохи вищою. Ефект пояснив у 1965 р. російський фізик В. Сандомирський. Справа в тому, що відповідно напрямлене електричне поле може збагатити поверхневий шар напівпровідникового чи металевого зразка носіями струму такого знака, який викликає протилежне поле. Це випливає з електростатики і узгоджується із загальним принципом Ле-Шательє. В той же час теорія стверджує, що Т , якщо зафіксувати всі параметри, крім концентрації носіїв струму, а цю концентрацію змінювати, буде збільшуватися зі зростанням останньої. Цей ефект і спостерігався. Але ж яким мізерним він був у випадку олова! В полі з напруженістю 3•10 В/см критична температура Т = 3,722К змінюється на +0,00007К.

Надпровідність характеризується абсолютним діамагнетизмом. У магнітному полі в надпровідному матеріалі виникають такі струми, магнітне поле яких повністю компенсує зовнішнє магнітне поле, тобто магнітне поле виштовхується із надпровідника. Завдяки цій властивості виникає явище левітації надпровідника над магнітом (або магніту над поверхнею надпровідника), яке отримало назву труна Магомета. Сильне магнітне поле руйнує надпровідність. Надпровідники розрізняються за своєю поведінкою у відносно сильних магнітних полях, у залежності від поверхневої енергії границі розділу надпровідної й нормальної фаз. У надпровідників І роду ця поверхнева енергія додатня, й надпровідність руйнується, якщо поле перевищує певний рівень, який називається критичним магнітним полем. У надпровідників ІІ роду поверхнева енергія границі розділу нормальної та надпровідної фаз від’ємна, тож магнітне поле, коли його напруженість перевищує певне значення, починає проникати в надпровідник поступово в певних місцях, навколо яких утворюються вихрові струми. Якщо збільшувати магнітне поле далі, то нормальних областей стає дедалі більше, й при критичному полі надпровідність руйнується повністю. Надпровідники другого роду використовуються для створення надпровідних електромагнітів.

В 1986 р. було відкрито високотемпературну надпровідність  керамік – складних оксидних сполук барію, лантану, міді та інших елементів. Надпровідність таких керамік зберігається до температур близько 100К, які можна дістати, скориставшись значно дешевшим рідким азотом.

Явище надпровідності – макроскопічне проявлення квантової природи речовини: атомів та електронів. Відомо, що електрони в атомі можуть перебувати у особливих станах, яким відповідають дискретні значення енергії, тобто атом може поглинати і випромінювати енергію порціями – квантами. Однак, якщо ми перейдемо до макроскопічного тіла, де концентрація електронів перевищує 10 1/м , то квантовий характер зміни енергії кожного електрону «змазується» великою кількістю таких електронів, що поглинають або випромінюють енергію,і ми бачимо суцільний спектр поглинання або випромінювання енергії макроскопічними тілами.

2. Високотемпературні надпровідники.

В даний час до високотемпературних надпровідників ( ВТНП) відносяться з’єднання, які основані на оксидах міді і мають температуру надпровідного переходу в області азотних температур Зараз відомо більше двох десятків високотемпературних надпровідників, які є купратами різних металів. По основному металу вони відповідно називаються ітриєвими (наприклад, YBa2Cu3O7-d, Тс»90К ), вісмутовими ( Bi2Sr2CaCu2O8, Тс»95К ), талієвими (Tl2Ba2CaCu2O8, Тс»110К ), ртутними (HgBa2CaCu2O8, Tc»125K ) ВТНП.

Практично всі ВТНП мають слоїсту структуру типу перовскіта з площинами із атомів Cu і O. На рис1.1.1 показана структура типового широко розповсюдженого високотемпературного надпровідника — ітриєвого з’єднання YBa2Cu3O7-d.

    Результати багаточисленних експерементів підтверджують припущення , що площини з киснем є основним об’єктом в кристалографічній гратці, вони відповідають як за провідність цих оксидних з’єднань, так і за винткнення в них надпровідності при високих температурах.

Високотемпературні надпровідники є типовими представниками надпровідників ІІ роду з дуже великим співвідношенням лондоновської довжини до довжини когерентності — порядку де-кількох сотень. Тому друге критичне поле Нс2 має дуже високе значення. На приклад, у Ві 2212 воно становить примірно 400Тл, а Нс1 рівне де-кільком сотням ерстед ( в залежності від орієнтацій поля відносно кристала ).

В монокристалах високотемпературних надпровідників в магнітних полях, більше Нс1, спостерігається вихрьова структура, подібна тій, що раніше була знайдена в традиційних надпровідниках ІІ роду.

Для більшості ВТНП характерна сильна анізотропія, що призводить до дуже незвичного характеру залежності магнітного момента цих речовин від величини поля у випадку, коли поле нахилено до основних кристалографічних осей. Суть ефекту полягає в тому, що внаслідок значної анізотропії вихрьовим лініям спочатку енергетично вигідно розміщуватись між шарами CuO2 в площині (ab) ( в площині шарів ) і лиш потім, після перевищення де-якого поля, починають пронизувати ab-площини.

З’єднання

ТС, К

 

Кількість

CuO-шарів

 

la,b, нм

 

lt, нм

 

x a,b, нм

 

xlt, нм

                       

La1.85Sr0.15CuO4

40

 

1

 

80

 

430

 

3,7

 

0,7

YBa2Cu3O7

95

 

2

 

27

 

180

 

3,1

 

0,4

Bi2Sr2CaCu2O8

95

 

2

 

25

 

500

 

3,8-1,8

 

0,2

                       

Bi2Sr2Ca2Cu3O10

115

 

3

 

<25

 

>500

 

3,0

 

<0,2

Із-за малої довжини когерентності x»( 1-30 )A вихрі слабо закріплені на дефектах зразка і можуть легко переміщатися по ньому як і при пропусканні через зразок струму, так і при наявності інгрідієнта температури. Рис.1.13 служить якісною ілюстрацією механізма руху вихрів. Потенціальний рельєф для вихрів у зразку визначає силу спінінга

 

 

 

Таким чином, якщо в надпровіднику ІІ роду з пінінгом можливий надпровідний струм, то він буде затухати з часом. В традиційних надпровідниках U0/kT велике, і цей ефект практично відсутній. В ВТНП величина U0/kT»0,1, і рух вихрів легко спостерігати.

Цей ефект легко спостерігається шляхом вимірювання часової залежності встановлення стану рівноваги магнітного моменту після різкої зміни зовнішнього магнітного поля або температури. Швидкість релаксації намагнічення в ВТНП може коливатись від декількох секунд до десятків годин в залежності від температури.

Перші ВТНП були отримані спіканням відповідних хімічних елементів з послідуючим відпалом в атмосфері кисня. В результаті отримується керамічний сплав, який складається з спечених гранул. Тому такі ВТНП називають керамічними або гранулярними. Характерний розмір складає біля 10 мкм. Перші експеременти проводились саме на таких керамічних зразках, і лише потім навчилися вирощувати монокристалічні зразки, що до цього є досить важкою технологічною задачою. Гранулярні надпровідники представляють собою середовище з слабкими джозефсоновськими зв’язками, які визначають незвичайні його електродинамічні властивості.

3. Магнітні явища у надпровіднику

Одразу після відкриття надпровідності у 1911 р. Камерлінг-Оннес спробував отримати сильне магнітне поле у надпровідній котушці, проте з’ясував, що у надпровідному стані матеріал стає діамагнетиком, тобто магнітне поле виштовхується з матеріалу.

 

Механізм цього виштовхування відкрив німецький фізик В.Мейснер. Він з’ясував, що у надпровіднику, який вміщений у магнітне поле виникають колові струми. Ці струмистворюють власні магнітні поля, що виштовхують зовнішнє поле з надпровідника. Цей ефект вже використовується для створення підшипників та електродвигунів, у яких відсутнє тертя. Проте якщо підвищувати напруженість магнітного поля то надпровідний стан руйнується. Магнітне поле, що знищує надпровідність називається критичним полем. Для різних надпровідників воно змінюється від кількох десятків до кількох сотень тисяч гаусів. При температурі переходу критичне поле дорівнює нулю, а при абсолютному нулі воно максимальне. Електричний струм певної сили під час проходження крізь надпровідник створить критичне поле. Отже для надпровідника існує критичний (максимальний) струм, що може крізь нього проходити:

І= Нpd,

де Н – напруженість критичного магнітного поля; d – діаметр провідника. Такі властивості характерні для чистих матеріалів – надпровідників першого роду. Критичні поля для таких надпровідників становлять від 20 до 800 Гс.

4.Властивості  надпровідників

У надпровідному стані змінюються властивості матеріалу: теплоємність різко зростає, теплопровідність – різко падає (крім деяких сплавів Pb-Bi), бо куперівські пари вже не беруть участь у перенесенні теплоти. Завдяки відсутності електричного опору струм, запущений у кільце з надпровідного матеріалу, продовжує текти і після відімкнення напруги.

Як уже зазначалося, магнітне поле не проникає всередину надпровідника, тому магніт, що падає на надпровідну пластину, зависає у повітрі: його поле збуджує у металі кільцевий струм, а струм створює власне магнітне поле, що відштовхує падаючий магніт. Струм продовжує текти, а магніт висіти доти, доки матеріал охолоджений до надпровідного стану. Термоелектричні ефекти у надпровідниках зникають. Характеристики різних надпровідників подані у таблиці.

Характерним для надпровідників є ефект Джозефсона (1962). По-перше, через тунельний надпровідний контакт (два надпровідника, розділені шаром діелектрика) може протікати надпровідний струм. Критичне значення цього струму залежить від зовнішнього магнітного поля. По-друге, якщо струм через контакт перевищує критичний струм переходу, то контакт стає джерелом високочастотного електромагнітного випромінення. Перший з цих ефектів називають стаціонарним ефектом Джозефсона, другий – нестаціонарним. Обидва вони використовуються у виробництві контрольно-вимірювальних пристроїв.

Багато властивостей надпровідників можна пояснити, якщо припустити, що при температурі нижче температури переходу електрони провідності поділяються на два типи. Одні ведуть себе як надпровідні електрони — вони можуть проходити через метал без опору, інші,нормальні електрони можуть розсіюватися зазнавати опір і так само, як електрони провідності в нормальному металі.

Зміна властивостей надпровідників при переході з нормального стану в надпровідний також може бути використане для створення високочутливих вимірників. Найпростіша функція таких вимірників пов’язана з визначенням температур, магнітних полів і струмів, які безпосередньо з порівнюються критичними параметрами надпровідника. Згадайте, як змінюються різко властивості металів фазовому при переході. Знизилася температура до критичної величини, і металева пластинка — датчик стрибком втрачає опір. Вловлюючи скачки опорів, можна запускати в роботу різні регулятори, керуючі режимом надпровідних пристроїв. Той же принцип використовується в датчиках магнітного поля або струму: в момент вимірювання провідності генерується електричний сигнал.

Фізичний експеримент при вивченні властивостей магнітного поля у загальноосвітній школі

 

У статті обґрунтована можливість створення, в окремих випадках, саморобного устаткування для шкільного фізичного експерименту. На основі аналізу діючих програм для загальноосвітньої школи запропоновано використовувати для проведення ряду демонстрацій з розділів фізики “Магнітні явища” і “Електромагнітне поле” саморобні провідні рамки. Описані оптимальні параметри таких рамок, визначені переваги його застосування. Представлена методика використання провідних рамок для демонстрації взаємодії паралельних струмів, досліду Ерстеда, ліній індукції магнітного поля прямолінійного провідника зі струмом, дії сили Ампера, обертання рамки в магнітному полі, явища електромагнітної індукції, принципу дії генератора змінного струму. Запропонована оригінальна лабораторна робота з дослідження залежності сили Ампера від орієнтації прямолінійного провідника зі струмом у магнітному полі. Показано, що використання саморобних провідних рамок, при невеликих витратах часу й матеріалів на їхнє виготовлення, оптимізує проведення описаних у роботі демонстрацій.

 

На сегодняшний день в большинстве школ не хватает технического оснащения для проведения полноценного демонстрационного эксперимента. В статье обоснована возможность создания в отдельных случаях самодельного оборудования в школьном физическом эксперименте. На основе анализа действующих программ для общеобразовательной школы предложено использовать для проведения ряда демонстраций из разделов физики “Магнитные явления” (9 класс) и “Электромагнитное поле” (11 класс, уровень стандарт) самодельные проводящие рамки. Каждая рамка состояла из пластмассового каркаса размером 30х40см, на который было намотано 50 витков медного провода. Использование такой конструкции позволило увеличить индукцию магнитного поля, образованного при протекании тока, приблизительно в 50 раз по сравнению с одиночным проводником. Представлена методика использования проводящих рамок для демонстрации взаимодействия параллельных токов, отклонение магнитной стрелки возле проводника с током в опыте Эрстеда, расположения линий индукции магнитного поля возле прямолинейного проводника с током, действия силы Ампера на проводник с током, вращения рамки в магнитном поле, явления электромагнитной индукции, принципа действия генератора переменного тока. Предложена оригинальная лабораторная работа по исследованию зависимости силы Ампера от ориентации прямолинейного проводника с током относительно направления вектора индукции магнитного поля. Для измерения небольших значений силы з достаточной точностью были использованы электронные весы, на которых крепился подковообразный магнит. Между полюсами магнита размещалась одна из сторон жестко фиксированной рамки. Использование многовитковой рамки позволило увеличить значение измеряемой силы по сравнению с одиночным проводником. Магнит можно было поворачивать на определенный угол, при этом менялась сила Ампера. Эта же установка может быть использована для изучения зависимости силы Ампера от тока, протекающего по проводнику. Результаты работы показывают, что использование самодельных проводящих рамок при небольших затратах времени и материалов на их изготовление оптимизирует проведение описанных в работе демонстраций.

 

The possibility to create homemade equipment for school physical experiment is considered in the paper. Based on school programs some demonstrations from topics “Magnetic phenomena” and “Electromagnetic Field” with homemade conductive frames are proposed. The optimal parameters of the frames are described; the benefits of their use are defined. The technique used the conductive frames to demonstrate the interaction of parallel currents, Oersted’s experiment, the magnetic field around a straight conductor, Ampère’s force, rotation of the frame in a magnetic field, the electromagnetic induction, the principle of the alternator is proposed. The original laboratory work for study of Ampère’s force dependence on the orientation of the straight conductor in a magnetic field is presented. It is shown that the use of homemade conductive frame at low expenditure of time and materials optimize the described demonstrations.

 

Отсроченное проявление вируса чикунгунья в центральной нервной системе по данным магнитно-резонансной Т2-взвешенной визуализации с сильными изменениями сигнала — отчет о болезни | Журнал хирургических историй болезни

Аннотация

CHIKV — относительно новый вирус, и мы все еще узнаем об этом заболевании. Очень мало известно о поражении ЦНС и еще меньше о его отсроченных или долгосрочных проявлениях, если таковые имеются. Поэтому нам следует учитывать отсроченное вовлечение ЦНС при оценке пациентов с инфекциями CHIKV, у которых на момент постановки диагноза не было острых неврологических проявлений в сочетании с новыми неврологическими проявлениями и аномалиями МРТ.Кажется вероятным, что пациенты с CHIKV могут испытывать отсроченное проявление вирусной инфекции в ЦНС. В этом отчете подчеркивается важность истории путешествий при оценке пациентов с неврологическими жалобами. Путь к лучшему лечению таких случаев заключается в повторной визуализации, чтобы оценить, изменяется ли сигнал, прогрессирует, разрешается или, что более важно, есть ли какая-либо корреляция МРТ, если в течение периода наблюдения развиваются изменения в неврологии.

ВВЕДЕНИЕ

Вирусные инфекции, поражающие центральную нервную систему (ЦНС), были широко освещены в литературе со времен эпидемии вируса Зика (ZIKV).Хотя о ZIKV было опубликовано много, очень мало было упомянуто о влиянии вируса Chikungunya на ЦНС (CHIKV). CHIKV — это РНК-вирус из семейства Togaviridae [1]. Его переносчиком является самка комара Aedes egypti , который обычно проявляется как самоизлечивающееся заболевание, связанное с увеитом, ретинитом, миалгией и полиартралгией [2]. Ранние сообщения о CHIKV относятся к Африке и Индии в 1950-х и 1960-х годах, соответственно, но первый подтвержденный случай в Карибском бассейне был в декабре 2013 г. [3, 4].В отличие от вируса Зика, на Ямайке не было зарегистрировано неврологических поражений CHIKV, несмотря на эпидемию 2014 года, затронувшую ~ 60% населения.

В условиях сужающегося мирового феномена глобализации ямайцы и другие жители Карибского бассейна все чаще отправляются на глобальный север для учебы, бизнеса или просто для посещения, в то время как туристов привлекает Карибский бассейн своими пляжами и тропической погодой [4–6]. Несмотря на этот двусторонний обмен путешествиями, не было сообщений, посвященных ни CHIKV в ямайской диаспоре, ни его долгосрочным отсроченным проявлениям ЦНС.Насколько нам известно, это первый отчет, в котором рассматриваются обе эти проблемы.

ДЕЛО

Мы сообщаем о случае 77-летней женщины западно-индийского происхождения, у которой был поставлен клинический диагноз чикунгунья, которая пережила период недомогания во время эпидемии CHIKV 2014 года на Ямайке. У нее не было неврологических нарушений, и через 1 неделю приема парацетамола стало лучше. После возвращения в Великобританию она продолжала испытывать периодические головные боли, полиартралгию и утомляемость, а в июне 2015 года у нее развился первый эпизод генерализованных тонико-клонических приступов, потребовавших госпитализации в отделение интенсивной терапии, где приступы были купированы с помощью фенитоина.В больнице у нее были ничем не примечательные лабораторные исследования, включая люмбальную пункцию, определение титров антител N -метил-d-аспартата (NMDA) и потенциал-зависимого калиевого канала (VGKC). Она пришла в сознание через 5 дней и с тех пор перенесла несколько эпизодов припадков с интерриктальной спутанностью, и ее лечили леветирацетамом, который был прекращен после того, как в течение нескольких недель у нее не было припадков.

ноябрь 2015 г., у нее был еще один приступ, и МРТ головного мозга в то время показала подозрительность на глиому низкой степени злокачественности правой мезиальной височной доли (рис.1). У нее не было изменений личности до приступа, проблем со слухом или семейного анамнеза, связанного с судорожным расстройством, головным мозгом или какой-либо другой опухолью. Ее неврологический скрининговый осмотр не отличился.

Рисунок 1:

МРТ-последовательность T2 коронального мозга головного мозга FLAIR, отображающая стойкое изменение высокого сигнала правого гиппокампа в январе ( a ) и марте ( b ) 2016 г. Нет улучшения после инъекции гадолиния ( c ).

Рисунок 1:

МРТ-последовательность T2 коронального мозга головного мозга FLAIR, отображающая стойкое изменение высокого сигнала правого гиппокампа в январе ( a ) и марте ( b ) 2016 г.Нет улучшения после инъекции гадолиния ( c ).

декабря 2015 г. электроэнцефалограмма (ЭЭГ) в норме. Последующая МРТ, сделанная в январе и марте 2016 года, показала изменения восстановления после инверсии жидкости (T2WI / FLAIR) в правой медиальной височной доле (рис. 2). Изменение сигнала правого гиппокампа было подозрительным для глиомы низкой степени злокачественности с дифференциальным диагнозом поствирусного лимбического энцефалита. Не было улучшения при внутривенном введении гадолиния и никаких других признаков очагового злокачественного заболевания.Она оставалась клинически здоровой, и повторная МРТ, сделанная в октябре 2016 года, показала области аномалий сигнала, сосредоточенные вокруг задних рогов боковых желудочков, но без признаков глиомы низкой степени злокачественности или энцефалита правой височной доли (рис.3). Все эти изменения сигнала полностью исчезли после повторной МРТ, и у нее больше не было приступов.

Рисунок 2:

Осевая МРТ головного мозга ( a ), диффузионно-взвешенная визуализация (DWI) и ( b ) коэффициент кажущейся диффузии (ADC), демонстрирующие отсутствие ограниченной диффузии.

Рисунок 2:

Аксиальная МРТ головного мозга ( a ), диффузионно-взвешенная визуализация (DWI) и ( b ) коэффициент кажущейся диффузии (ADC), демонстрирующие отсутствие ограниченной диффузии.

Рисунок 3:

МРТ-последовательность T2 мозга в осевом направлении FLAIR (октябрь 2016 г.), изображающая разрешение высокого сигнала правой медиальной височной доли, но выраженную перивентрикулярную гиперинтенсивность в перивентрикулярном белом веществе (стрелки).

Рисунок 3:

МРТ-последовательность T2 головного мозга в осевом направлении FLAIR (октябрь 2016 г.), изображающая разрешение высокого сигнала правой медиальной височной доли, но выраженную перивентрикулярную гиперинтенсивность в перивентрикулярном белом веществе (стрелки).

ОБСУЖДЕНИЕ

Ее направили в нашу нейрохирургическую бригаду для оценки глиомы низкой степени злокачественности, основанной на аномальных не усиливающих изменениях Т1 и Т2. Хотя судороги являются частым признаком глиомы, для 77-летнего человека это было бы необычно, но возможно, с глиомой низкой степени злокачественности. У пожилых пациентов глиомы гораздо чаще проявляются в виде высокозлокачественных поражений. Однако перивентрикулярный вид также может указывать на диагноз лимфомы; отсутствие контрастного усиления, по-видимому, исключает оба этих новообразования.

С тех пор, как Мазод сообщил об остром неврологическом эффекте CHIKV в 1971 г., только несколько других ученых упомянули эту тему [7]. Сообщается, что отсроченные эффекты ЦНС включают синдром Гийана-Барре и миелит, но эти отсроченные проявления проявлялись на несколько недель, а не месяцев или лет, как в случае с этим пациентом [8]. Установлено, что CHIKV может вызывать острое неврологическое поражение, но нет сообщений о случаях, когда CHIKV проявляется в ЦНС с задержкой на месяцы или годы. Это может быть случай с этим пациентом, который испытал судороги через 18 месяцев после того, как ему поставили диагноз CHIKV.Однако это относительно новый вирус, и мы все еще изучаем его системные эффекты.

Разумно рассматривать лимбический энцефалит, учитывая, что у нее есть аномалия T2WI мезиальной височной доли в сочетании с припадками, перенесшими вирусное заболевание в прошлом. Однако это менее вероятно, учитывая, что титры антител к NMDA и VGKC были отрицательными. Отсутствие опухоли в анамнезе также позволяет предположить, что энцефалит против NMDA менее вероятен, но остается спорным, поскольку у 80% этих пациентов не было обнаруженной опухоли [9].

Было разумно поддерживать связь с CHIKV, поскольку через 7 десятилетий один пытался выяснить причину ее припадков. Ее случай отличался от случаев, описанных Ganesan [10], тем, что у нее были припадки более чем через год после постановки диагноза CHIKV, нормального анализа ЭЭГ и спинномозговой жидкости, и ее состояние не ухудшилось, в отличие от его первого случая. Кроме того, он сообщил о двусторонних контрастных увеличениях фронтальных изменений T2WI с ограниченной диффузией. У нее было разрешение первоначальной аномалии, наблюдаемой на последовательности T2WI / FLAIR, без введения стероидов.

Очень мало известно о поражении ЦНС и еще меньше о его отсроченных и долгосрочных проявлениях, если таковые имеются. Казалось вероятным, что представление этой женщины было связано с ее эпизодом CHIKV и, возможно, представляло собой отсроченное проявление ЦНС. Лучше всего с ней справиться с помощью повторной визуализации, а не биопсии. Этот случай подчеркивает первостепенную важность истории путешествий, особенно на эндемичные территории для пациентов с неврологическими проявлениями.

Заявление о конфликте интересов

Не объявлено.

ССЫЛКИ

1

Чусри

S

,

Siripaitoon

P

,

Hirunpat

S

,

Silpapojakul

K

.

Сообщения о случаях нейро-Чикунгуньи на юге Таиланда

.

Am J Trop Med Hyg

2011

;

85

:

386

9

,2

Borgherini

G

,

Poubeau

P

,

Staikowsky

F

,

Lory

M

Becquart

JP

и др..

Вспышка чикунгуньи на острове Реюньон: ранние клинические и лабораторные особенности у 157 взрослых пациентов

.

Clin Infect Dis

2007

;

44

:

1401

7

,3

Левтуэйт

P

,

Vasanthapuram

R

,

Osborne

J

,

Begum

,

Begum

Шанкар

MV

и др. .

Вирус чикунгунья и инфекции центральной нервной системы у детей, Индия

.

Emerg Infect Dis

2009

;

15

:

329

31

.4

Кассаду

S

,

Boucau

S

,

Petit-Sinturel

M

,

Huc 9000p

Goff4

P I

,

Ledrans

M

и др. .

Появление лихорадки чикунгунья на французской стороне острова Сен-Мартен, октябрь-декабрь 2013 г.

.

Euro Surveill

2014

;

19

:

13

6

.5

Хан

K

,

Богоч

I

,

Brownstein

JS

,

Miniota

J

,

Nicolucci

A

,

Hu al.

,

и др. 9000 .

Оценка происхождения и потенциала международного распространения вируса чикунгунья из Карибского бассейна

.

PLoS Curr

2014

;

6

. DOI: 10.1371 / current.outbreaks.2134a0a7bf 37fd8d388181539fea2da5.6

Mowatt

L

,

Джексон

ST

.

Чикунгунья в Карибском бассейне: надвигающаяся эпидемия

.

Infect Dis Ther

2014

;

3

:

63

8

,7

Mazaud

R

,

Salaun

JJ

,

Montabone

H

,

Goube

0004 P

0004

[Острые неврологические и сенсорные расстройства при лихорадке денге и чикунгунья]

.

Bull Soc Pathol Exot Filiales

1971

;

64

:

22

30

.8

Чандак

NH

,

Кашьяп

RS

,

Кабра

D

,

Карандикар

000

P

P

P

Морей

SH

и др. .

Неврологические осложнения вирусной инфекции чикунгунья

.

Neurol India

2009

;

57

:

177

80

.9

Irani

SR

,

Bera

K

,

Waters

P

,

Zuliani

L

,

Maxwell

S

MS,

Zandi

и др.

.

Энцефалит с антителами к N-метил-D-аспартату: прогрессирование во времени клинических и параклинических наблюдений преимущественно непаранеопластического заболевания у обоих полов

.

Мозг

2010

;

133

:

1655

67

.10

Ganesan

K

,

Diwan

A

,

Shankar

SK

,

Desai

SB

,

Sainani

GS

,

и др.

Katrak .

Энцефаломиелорадикулит чикунгунья: отчет о 2 случаях с нейровизуализацией и 1 случай с результатами вскрытия

.

AJNR Am J Neuroradiol

2008

;

29

:

1636

7

.

Издано Oxford University Press и JSCR Publishing Ltd.Все права защищены. © Автор (ы) 2018.

результатов магнитно-резонансной томографии сердечно-сосудистой системы у пациентов, недавно вылечившихся от коронавирусной болезни 2019 г. (COVID-19) | Кардиология | JAMA Cardiology

Ключевые моменты

Вопрос Каковы сердечно-сосудистые эффекты у невыбранных пациентов с недавним коронавирусным заболеванием 2019 (COVID-19)?

Выводы В этом когортном исследовании, включающем 100 пациентов, недавно выздоровевших от COVID-19, выявленных в испытательном центре COVID-19, магнитно-резонансная томография сердца выявила поражение сердца у 78 пациентов (78%) и продолжающееся воспаление миокарда у 60 пациентов (60%), что было независимо от предшествующих состояний, тяжести и общего течения острого заболевания, а также времени от первоначального диагноза.

Значение Эти результаты указывают на необходимость постоянного исследования долгосрочных сердечно-сосудистых последствий COVID-19.

Важность Коронавирусная болезнь 2019 года (COVID-19) продолжает вызывать значительную заболеваемость и смертность во всем мире. Сообщения о случаях госпитализации пациентов предполагают, что COVID-19 оказывает значительное влияние на сердечно-сосудистую систему, но общее влияние остается неизвестным.

Объектив Оценить наличие повреждения миокарда у неотобранных пациентов, недавно вылечившихся от COVID-19.

Дизайн, обстановка и участники В этом проспективном наблюдательном когортном исследовании 100 пациентов, недавно выздоровевших от COVID-19, были идентифицированы из реестра COVID-19 Университетской клиники Франкфурта в период с апреля по июнь 2020 года.

Воздействие Недавнее выздоровление от инфекции, вызванной коронавирусом 2 тяжелого острого респираторного синдрома, по данным полимеразной цепной реакции обратной транскрипции на мазке из верхних дыхательных путей.

Основные результаты и мероприятия Были получены демографические характеристики, маркеры сердечной крови и магнитно-резонансная томография сердечно-сосудистой системы (CMR). Сравнения проводились с сопоставимыми по возрасту и полу контрольными группами здоровых добровольцев (n = 50) и пациентами, сопоставимыми с факторами риска (n = 57).

Результаты Из 100 включенных пациентов 53 (53%) были мужчинами, а средний возраст (SD) составлял 49 (14) лет. Средний интервал времени (IQR) между диагностикой COVID-19 и CMR составил 71 (64-92) день.Из 100 пациентов, недавно вылечившихся от COVID-19, 67 (67%) выздоровели дома, а 33 (33%) потребовалась госпитализация. Во время CMR высокочувствительный тропонин T (hsTnT) был обнаружен (более 3 пг / мл) у 71 пациента, недавно выздоровевшего от COVID-19 (71%), и значительно повышен (более 13,9 пг / мл) у 5 пациентов. пациенты (5%). По сравнению со здоровой контрольной группой и контрольной группой, соответствующей факторам риска, пациенты, недавно вылечившиеся от COVID-19, имели более низкую фракцию выброса левого желудочка, более высокие объемы левого желудочка и повышенные естественные T1 и T2.В общей сложности 78 пациентов, недавно выздоровевших от COVID-19 (78%), имели аномальные результаты CMR, в том числе повышенный собственный T1 миокарда (n = 73), повышенный собственный T2 миокарда (n = 60), повышение уровня гадолиния в миокарде (n = 32) , или усиление перикарда (n = 22). Наблюдалась небольшая, но значимая разница между пациентами, которые выздоравливали дома и в больнице для нативного картирования T1 (медиана [IQR], 1119 [1092-1150] мс против 1141 [1121-1175] мс; P = 0,008) и hsTnT (4,2 [3,0-5,9] пг / дл против 6.3 [3,4-7,9] пг / дл; P = .002), но не для встроенного сопоставления T2. Ни один из этих показателей не коррелировал со временем диагностики COVID-19 (исходный T1: r = 0,07; P = 0,47; исходный T2: r = 0,14; P = 0,15; hsTnT: r. = -0,07; P = 0,50). Высокочувствительный тропонин T значительно коррелировал с картированием нативного T1 ( r = 0,33; P <0,001) и нативным картированием T2 ( r = 0,18; P =.01). Эндомиокардиальная биопсия у пациентов с тяжелыми результатами выявила активное лимфоцитарное воспаление. Собственные T1 и T2 были показателями с лучшей дискриминационной способностью обнаруживать патологию миокарда, связанную с COVID-19.

Выводы и актуальность В этом исследовании когорты немецких пациентов, недавно выздоровевших от инфекции COVID-19, CMR выявила поражение сердца у 78 пациентов (78%) и продолжающееся воспаление миокарда у 60 пациентов (60%), независимо от ранее существовавших состояний, тяжести и общего течения заболевания. острое заболевание и время от первоначального диагноза.Эти результаты указывают на необходимость постоянного исследования долгосрочных сердечно-сосудистых последствий COVID-19.

Глобальная пандемия коронавирусной болезни 2019 г. (COVID-19) продолжает вызывать значительную заболеваемость и смертность во всем мире. 1 До сих пор основной упор в исследованиях делался на острые респираторные осложнения, особенно у пациентов в критическом состоянии. В ряде сообщений о клинических случаях и небольших сериях было показано, что COVID-19 оказывает значительное влияние на сердечно-сосудистую систему, усугубляя сердечную недостаточность у пациентов с ранее существовавшими сердечными заболеваниями 1 -3 и повышением тропонина у пациентов в критическом состоянии. 4 Фульминантный миокардит подозревался у 7% пациентов со смертельным исходом. 5 Quiz Ref ID Предлагаемые патофизиологические механизмы повреждения сердца включают разрыв воспалительной бляшки, тромбоз стента, сердечную нагрузку из-за высокого сердечного выброса и инфекцию через рецепторы ангиотензинпревращающего фермента 2, вызывающие системный эндотелит. 6 , 7 Небольшое количество случаев вскрытия указывает на инфильтрацию интерстициальными мононуклеарными воспалительными клетками, 8 указывает на воспаление миокарда как основной механизм, и сообщалось о некоторых тяжелых случаях миокардита. 3 , 9 В небольшом исследовании выздоровевших пациентов с продолжающимися сердечными симптомами, магнитно-резонансная томография сердечно-сосудистой системы (CMR) выявила поражение сердца у 58% пациентов, состоящее из отека миокарда и рубца, вызванного поздним повышением содержания гадолиния (LGE). 10 Остается недостаточным понимание сердечно-сосудистых осложнений у неотобранных пациентов, в том числе тех, у которых не было ранее существовавших заболеваний, которые не были госпитализированы, или у которых отсутствовали или были только легкие симптомы. Чтобы лучше понять распространенность, степень и тип сердечно-сосудистых осложнений, мы проактивно обследовали пациентов с задокументированной недавней инфекцией COVID-19, используя серологические маркеры сердечного повреждения и высоко стандартизированную углубленную визуализацию с CMR.

Дизайн исследования и участники

Это проспективное наблюдательное когортное исследование 100 пациентов с диагнозом тяжелого острого респираторного синдрома, коронавируса 2, с помощью обратной транскрипции-полимеразной цепной реакции по мазку из верхних дыхательных путей, которые соответствовали критериям включения в это исследование CMR.Это исследование было проведено в соответствии с Руководством по отчетности о наблюдательных исследованиях в эпидемиологии (STROBE) (электронная диаграмма в Приложении). Участники были определены из реестра Университетской клиники Франкфурта, посвященного COVID-19, через Отделение инфекционных заболеваний и Институт экспериментальной и трансляционной сердечно-сосудистой визуализации, Гессен, Германия, и были набраны в период с апреля по июнь 2020 года. 2 недели с момента постановки первоначального диагноза, если респираторные симптомы исчезли и по окончании периода изоляции были получены отрицательные результаты мазка.Пациенты, недавно вылечившиеся от COVID-19 и направленные на клиническую CMR из-за активных сердечных симптомов, не были включены в этот анализ. Критерии исключения: нежелание участвовать или предоставить информированное согласие или абсолютные противопоказания для проведения магнитно-резонансного исследования с контрастным усилением. Протокол исследования был одобрен институциональным комитетом по этике Университетской клиники Франкфурта (исследование «Улучшение стратификации сердечно-сосудистых рисков с использованием картирования T1 в общей популяции», 11 ).Сравнения проводились с сопоставимыми по возрасту и половыми группами контрольных групп взрослых с нормальным АД, которые не принимали кардиологические препараты, имели нормальный объем и функцию сердца и не имели признаков рубца (здоровые контрольные; n = 50). Также были проведены сравнения с пациентами, подобранными по фактору риска (n = 57), по возрасту, полу, гипертонии, диабету, курению, известной ишемической болезни сердца или сопутствующим заболеваниям, полученные из Международного многоцентрового исследования результатов T1. 12 Все процедуры были выполнены в соответствии с Хельсинкской декларацией и Международной конференцией по гармонизации надлежащей клинической практики.Все пациенты дали письменное информированное согласие.

Клинические демографические характеристики, лекарства, результаты анализов крови, результаты эндомиокардиальной биопсии и измерения изображений в день обследования CMR были записаны с использованием инструментов электронного сбора данных REDCap. 13 Все участники прошли забор венозной крови непосредственно перед исследованием CMR. Образцы крови обрабатывали с использованием стандартизованных коммерчески доступных тест-наборов для анализа высокочувствительного тропонина T (hsTnT) и N-концевого натрийуретического пептида про-b-типа (Elecsys 2010; Roche).Пороговое значение в местной лаборатории для детектируемого hsTnT было больше 3 пг / мл, тогда как значения выше 99-го процентиля (13,9 пг / мл) считались значительным увеличением. 14

Сбор и постобработка данных CMR

Магнитно-резонансная томография сердца выполнялась на клинических 3-Т сканерах (Magnetom Skyra; Siemens Healthineers) с использованием стандартизованных и унифицированных протоколов визуализации (подходы Goethe CVI).Обычные последовательности использовались для получения сердечной функции, объемов, массы и изображения рубца. Картирование миокарда T1 и T2 было получено в одном срезе по короткой оси среднего желудочка с использованием проверенного варианта модифицированной последовательности визуализации Look-Locker (Goethe CVI MOLLI), тогда как для картирования T2 использовалась проверенная последовательность для измерения отека миокарда (T2 -ВСПЫШКА). 15 -17 Из-за доказанной чувствительности Goethe CVI MOLLI к аномальному миокарду и доказательств превосходной диагностической и прогностической эффективности 18 постконтрастное картирование T1 не было частью стандартизованного протокола.Позднюю визуализацию усиления гадолиния проводили примерно через 10 минут после введения 0,1 ммоль / кг веса тела гадобутрола (Gadovist; Bayer).

Объемы, функции и масса сердца измерялись с использованием автоматизированного определения контура на основе искусственного интеллекта с ручной коррекцией, если это необходимо (SuiteHeart; Neosoft). Время релаксации миокарда T1 и T2 было измерено консервативно в перегородке миокарда среднего желудочкового среза SAX с использованием изображений с коррекцией движения, в соответствии с внутренними стандартизированными операционными процедурами 19 и с контролем качества со стороны основного персонала лаборатории, не имеющего отношения к основной клинической информации с использованием псевдонимизированные наборы данных.Области LGE были исключены из измерений, чтобы избежать смешивания диффузного фиброза с замещающим рубцом. Интерпретация изображений LGE следовала стандартным рекомендациям по постобработке; LGE миокарда был визуально определен двумя наблюдателями на основании наличия и преобладающего характера как ишемический или неишемический. 20 Перикардиальный LGE считался присутствующим, когда усиление затрагивало оба перикардиальных слоя, независимо от наличия перикардиального выпота. Отличие от перикардиального жира было установлено с использованием изображений картирования T1.

Нормальность распределений проверяли с помощью критерия Шапиро-Уилка. Категориальные данные представлены в виде подсчетов (процентов), а непрерывные переменные — в виде средних значений (стандартное отклонение) и медиан (межквартильных диапазонов [IQR]). Сравнение между группами пациентов проводилось с использованием одностороннего дисперсионного анализа для нормально распределенных параметров и Крускала-Уоллиса для ненормально распределенных данных с апостериорными тестами на значимость между группами.Для определения пропорций использовались точный критерий Фишера и критерий χ 2 . Анализ кривой рабочих характеристик приемника использовался для изучения дискриминации (выраженной как площадь под кривой рабочих характеристик приемника) между пациентами, недавно вылеченными от COVID-19, и контрольными группами. Связи были исследованы с использованием корреляционного анализа Пирсона или Спирмена, в зависимости от типа данных. Аномальные нативные значения T1 и T2 были определены как более 1105 мс и более 37,4 мс, соответственно, на основании ранее полученных пороговых значений, специфичных для последовательности, на 2 SD выше соответствующих средних значений в здоровой популяции. 18 , 21 , 22 Значительные отклонения были определены как более 1136 мс для T1 и более 40 мс для T2, с использованием 4 SD выше этих средних значений. Классификация на ненормальные и существенно ненормальные позволила выделить пациентов с потенциально высоким риском нежелательных явлений. 23 , 24 Все тесты были двусторонними, и значения P менее 0,05 считались статистически значимыми. Анализ проводился с использованием программного обеспечения SPSS версии 25.0 (IBM) и RStudio версии 1.2.5001 (RStudio).

Была включена неотобранная когорта из 100 пациентов, которые недавно выздоровели от инфекции COVID-19, из которых 53 (53%) были мужчинами, а средний возраст (SD) составлял 49 (14) лет. Исходные характеристики представлены в таблице 1. Большинство пациентов выздоравливали дома (n = 67), при этом степень тяжести острого заболевания COVID-19 варьировалась от бессимптомного (n = 18) до легких и умеренных симптомов (n = 49). В общей сложности 33 пациента с тяжелым заболеванием (33%) потребовали госпитализации.В этой группе 2 пациентам (2%) была выполнена ИВЛ, а у 17 (17%) — неинвазивная вентиляция с положительным давлением в дыхательных путях. Кислородная добавка потребовалась 28 пациентам. Помимо респираторной поддержки, пациенты получали противовирусную (n = 1), антибиотическую (n = 15) и стероидную (n = 8) терапию. Лечение гидрохлорохином было начато у одного пациента, но было прекращено в течение нескольких дней из-за тяжелой лейкопении. Во время госпитализации значительное повышение (более 13,9 пг / мл) значений hsTnT было зарегистрировано у 15 пациентов (15%).Ранее существовавшие сердечно-сосудистые состояния включали гипертензию, диабет и известное заболевание коронарной артерии, но не были ранее известны сердечная недостаточность или кардиомиопатия. Другие важные состояния включали астму (n = 10) и хроническую обструктивную болезнь легких (n = 11). Все ранее существовавшие состояния были одинаково распределены между пациентами, которые выздоровели дома, и госпитализированными.

Характеристики пациентов и результаты параметров визуализации и маркеров крови в день CMR показаны в таблице 1.Индекс массы тела, гипертония, диабет, гиперхолестеринемия, известная ишемическая болезнь сердца и хроническая обструктивная болезнь легких или астма были связаны с диагнозом COVID-19 по сравнению со здоровыми контрольными людьми, но не было различий между людьми с COVID-19 и фактором риска. –Подобные пациенты. Средняя продолжительность (IQR) между положительным тестом на COVID-19 и обследованием CMR составила 71 (64-92) день. В день обследования CMR прямой опрос о симптомах выявил атипичную боль в груди (n = 17) и сердцебиение (n = 20).По сравнению со статусом до COVID-19, 36 пациентов (36%) сообщили о постоянной одышке и общем истощении, из которых 25 отметили симптомы во время нештатных повседневных действий, таких как работа по дому. Только 4 из этих 25 пациентов (16%) были ранее госпитализированы. Ни один пациент не сообщил о типичных симптомах стенокардии или недавнем обмороке. Высокочувствительные значения тропонина Т были обнаружены (более 3 пг / мл) у 71 пациента, недавно выздоровевшего от COVID-19 (71%), и были значительно повышены (более 13.9 пг / мл) в 5 (5%). По сравнению со здоровой контрольной группой и контрольной группой, соответствующей факторам риска, пациенты, недавно выздоровевшие от COVID-19, имели более низкую фракцию выброса левого и правого желудочков, более высокий объем левого желудочка и повышенные собственные показатели T1 и T2. В общей сложности 78 пациентов, недавно выздоровевших от COVID-19, имели аномальные результаты CMR, в том числе по крайней мере одно из следующих: повышенный собственный T1 миокарда (n = 73), 21 повышенный собственный T2 миокарда (n = 60), 22 LGE миокарда (n = 32) или усиление перикарда (n = 22) (Рисунок 1).В общей сложности 12 пациентов, недавно вылечившихся от COVID-19, имели паттерн LGE миокарда ишемического типа. Трое пациентов с тяжелыми аномалиями (значительно более высокие показатели hsTnT, нативный T1 и нативный T2, LGE и фракция выброса левого желудочка менее 50%) были направлены на эндомиокардиальную биопсию, выявляя активное лимфоцитарное воспаление без каких-либо признаков вирусного генома. На рисунках 2 и 3 показаны результаты для нативного картирования T1 и T2 и значений hsTnT, основанные на представлении болезни COVID-19 (выздоровление на дому против госпитализации) и в зависимости от времени от исходного диагноза COVID-19.Наблюдалась значительная разница между пациентами, которые выздоравливали дома и в больнице для собственных показателей T1 (медиана [IQR], 1119 [1092-1150] мс против 1141 [1121-1175] мс; P = 0,008) и hsTnT. (4,2 [3,0-5,9] пг / дл против 6,3 [3,4-7,9] пг / дл; P = 0,002), но не для нативного Т2 или N-концевого натрийуретического пептида про-b-типа. Не было значимой корреляции с продолжительностью между положительным тестом на COVID-19 и показателями (исходный T1: r = 0,07; P =.47; родной Т2: r = 0,14; P = 0,15; hsTnT: r = -0,07; P = 0,50) (Рисунок 3). Высокочувствительный тропонин T значительно коррелировал с нативным T1 ( r = 0,33; P <0,001), нативным T2 ( r = 0,18; P = 0,01) и массой левого желудочка ( r = 0,25; P = 0,01). Также наблюдалась взаимная корреляция между нативным T1 и T2 ( r = 0,40; P <0,001). Связь hsTnT с мерами картирования оставалась значимой, несмотря на контроль наличия сопутствующих заболеваний (в целом или по отдельности) или лечения, полученного во время болезни COVID-19.

Таблица 2 показывает результаты анализа кривой рабочих характеристик приемника для различения между контрольными группами и пациентами, недавно вылечившимися от COVID-19, с использованием методов визуализации и биомаркеров крови. Собственные T1 и T2 были показателями с лучшей дискриминационной способностью обнаруживать патологию миокарда, связанную с COVID-19.

В общей сложности 78 пациентов, выздоровевших от инфекции COVID-19 (78%), имели сердечно-сосудистые поражения, обнаруженные с помощью стандартизированной CMR, независимо от ранее существовавших состояний, тяжести и общего течения COVID-19, времени от первоначального диагноза, или наличие сердечных симптомов.Quiz Ref ID Самой распространенной патологией было воспаление миокарда (определяемое как аномальные собственные показатели T1 и T2), обнаруженное у 60 пациентов, недавно выздоровевших от COVID-19 (60%), с последующим региональным рубцом и усилением перикарда. Результаты по классическим параметрам, таким как объемы и фракции выброса, были слегка ненормальными. Миокардиальные измерения, естественные показатели Т1 и естественные показатели Т2 обеспечили наилучшую дискриминационную ценность по сравнению со здоровыми контрольными пациентами и контрольными объектами, соответствующими факторам риска, для исключения любого заболевания миокарда или подтверждения вовлечения, связанного с COVID-19, соответственно.

Насколько нам известно, это первый проспективный отчет о когорте невыбранных пациентов с недавней инфекцией COVID-19, выявленной в местном центре тестирования, которые добровольно прошли обследование на сердечное поражение с помощью CMR. Результаты нашего исследования дают важную информацию о распространенности сердечно-сосудистых заболеваний на ранней стадии выздоровления. Наши результаты показывают, что участники с относительной редкостью ранее существовавшего сердечно-сосудистого состояния и в основном выздоравливающими на дому, имели частые сердечные воспалительные поражения, которые были аналогичны госпитализированной подгруппе в отношении серьезности и степени.Наши наблюдения согласуются с ранними отчетами о случаях у госпитализированных пациентов, показывающими частое присутствие LGE, 3 , 25 диффузное воспалительное поражение, 10 , 26 и значительное повышение уровня тропонина T. 4 В отличие от этих предыдущих исследований, наши результаты показывают, что значительное поражение сердца происходит независимо от тяжести первоначального проявления и сохраняется после периода острого проявления, без существенной тенденции к снижению результатов визуализации или серологических исследований в период выздоровления.Наши результаты могут указывать на потенциально значительное бремя воспалительных заболеваний у больших и растущих слоев населения и срочно требуют подтверждения в более широкой когорте. Хотя долгосрочные последствия этих результатов для здоровья еще не могут быть определены, некоторые из описанных аномалий ранее были связаны с худшим исходом при воспалительных кардиомиопатиях. 27 -29 Quiz Ref ID Большинство результатов визуализации указывают на продолжающийся перимиокардит после заражения COVID-19.Это дополнительно подтверждается взаимной корреляцией между измерениями Т1 и Т2 и вчТнТ, а также гистологической проверкой воспалительных изменений в более тяжелых случаях.

Каждый из аномальных параметров изображения может быть связан с основным патофизиологическим процессом и худшим исходом. Периэпикардиальный LGE в областях с повышенным поглощением контрастного вещества представляет собой региональное повреждение из-за воспаления миокарда. Эти наблюдения, особенно в сочетании с выпотом в перикард, могут быть связаны с фиброзом и / или отеком из-за продолжающегося активного перикардита.Неишемические паттерны LGE миокарда в основном наблюдаются у пациентов с острым или излеченным миокардитом и тесно связаны с ухудшением результатов. 23 , 24,30 , 31 Quiz Ref ID Повышенные показатели нативного T1 представляют диффузный фиброз и / или отек миокарда, тогда как нативный T2 специфичен для отеков. 18 Таким образом, пациенты с повышенными показателями нативного Т1 и Т2 имеют активный воспалительный процесс, в то время как пациенты с повышенными показателями нативного Т1 и нормальными нативными Т2 выздоравливают с некоторым остаточным диффузным повреждением миокарда (хотя нативные показатели Т1 могут быть увеличены при различных заболеваниях). патофизиологии, так как множество различных путей приводят к диффузному фиброзу, включая гипертонию или генетические кардиомиопатии).Тем не менее, сочетание с гистологическими данными, а также увеличение по сравнению с контролем, сопоставимым по возрасту, полу и факторам риска, делает с высокой вероятностью связанный с COVID-19 воспалительный процесс как лежащую в основе патофизиологию. Повышенные показатели нативного T1 были тесно связаны с худшим исходом у пациентов с ишемической болезнью сердца и неишемическими кардиомиопатиями. 23 , 24,30 , 31 Повышенные уровни тропонина Т и С-реактивного белка аналогичным образом указывают на воспалительное и частично продолжающееся повреждение миокарда и были связаны с худшим исходом, даже если только минимально увеличились. 32 Quiz Ref ID Хотя фракция выброса левого и правого желудочков была значительно снижена, наблюдалось большое совпадение между пациентами, недавно вылечившимися от COVID-19, и обеими контрольными группами, демонстрируя, что объемы и функция являются более низкими маркерами выявления заболевания по сравнению с непосредственными тканями. характеризация с отображением мер. Важно отметить, что объемы и функция постоянно демонстрируют, что они менее важны для прогнозирования результата, чем LGE и картирование, подчеркивая важность более чувствительных маркеров раннего сердечного повреждения. 23 , 24,30 , 31

У нашего исследования есть ограничения. Результаты не подтверждены для использования у педиатрических пациентов 18 лет и младше. Они также не представляют пациентов с острой инфекцией COVID-19 или тех, у кого COVID-19 протекает бессимптомно. У нескольких пациентов в нашей когорте были новые или постоянные симптомы, что увеличивало вероятность положительных результатов CMR. Данные о результатах остаются невыясненными.Последовательности визуализации, использованные в этом исследовании, были хорошо проверены, стандартизированы и заблокированы для использования в многоцентровых условиях. Использование других протоколов визуализации, параметров последовательности или подходов к постобработке может дать другие результаты.

В совокупности мы демонстрируем поражение сердца у 78 пациентов (78%) и продолжающееся воспаление миокарда у 60 пациентов (60%) с недавним заболеванием COVID-19, независимо от ранее существовавших состояний, тяжести и общего течения острого заболевания, а также времени. от первоначального диагноза.Эти результаты указывают на необходимость постоянного исследования долгосрочных сердечно-сосудистых последствий COVID-19.

Принято к публикации: 6 июля 2020 г.

Опубликовано в Интернете: 27 июля 2020 г. doi: 10.1001 / jamacardio.2020.3557

Исправление: Эта статья была исправлена ​​25 августа 2020 г. ошибки в статистических числах и данных в разделах «Аннотация», «Методы и результаты», в таблицах и на рисунках 1 и 2.

Открытый доступ: Это статья в открытом доступе, распространяемая в соответствии с условиями лицензии CC-BY. © 2020 Puntmann VO et al. JAMA Cardiology .

Автор для переписки: Эйке Нагель, доктор медицины, Институт экспериментальной и трансляционной сердечно-сосудистой визуализации, Центр сердечно-сосудистой визуализации DZHK, Университетская больница Франкфурта, Теодор-Штерн-Кай 7, Франкфурт-на-Майне 60590, Германия ([email protected] imaging.org).

Вклад авторов: Доктора Пунтманн и Нагель имели полный доступ ко всем данным в исследовании и несли ответственность за целостность данных и точность анализа данных.

Концепция и дизайн кабинета : Пунтманн, Щендрыгина, Васа-Никотера, Зейхер, Нагель.

Сбор, анализ или интерпретация данных : Пунтманн, Карердж, Витерс, Фахим, Арендт, Хоффманн, Эшер, Верешильд, Нагель.

Составление рукописи : Пунтманн, Щендрыгина, Нагель.

Критический пересмотр рукописи на предмет важного интеллектуального содержания : Пунтманн, Карердж, Витерс, Фахим, Арендт, Хоффманн, Эшер, Васа-Никотера, Цайхер, Ферешильд, Нагель.

Статистический анализ : Пунтманн, Нагель.

Получено финансирование : Пунтманн, Цайхер, Нагель.

Административная, техническая или материальная поддержка : Puntmann, Carerj, Wieters, Fahim, Arendt, Escher, Vehreschild, Nagel.

Руководитель исследования : Пунтманн, Витерс, Арендт, Ваза-Никотера, Верешильд, Нагель.

Раскрытие информации о конфликте интересов: Д-р Эшер получил личные гонорары от Института кардиальной диагностики и терапии помимо представленных работ.Доктор Зейхер получил гранты от Немецкого центра сердечно-сосудистых исследований во время проведения исследования и личные гонорары от Sanofi, Amgen, Boehringer Ingelheim и Novo Nordisk за пределами представленных работ. Доктор Вехрешильд получил гранты от BioNTech и Takeda помимо представленных работ. Доктор Нагель получил гранты от Bayer, Министерства образования и исследований Германии, Deutsche Herzstiftung e.V., Neosoft Technologies и Cardio-Pulmonary Institute, а также личные гонорары от Bayer.О других раскрытиях информации не сообщалось.

Финансирование / поддержка: Доктора Пунтманн, Арендт, Эшер, Васа-Никотера, Цайхер и Нагель были поддержаны грантами Министерства образования и исследований Германии через партнерский сайт Немецкого центра сердечно-сосудистых исследований (DZHK) RheinMain, Deutsche Herzstiftung eV, Bayer и Cardio-Pulmonary Institute

Роль спонсора / спонсора: Спонсоры не играли никакой роли в разработке и проведении исследования; сбор, управление, анализ и интерпретация данных; подготовка, рецензирование или утверждение рукописи; и решение представить рукопись для публикации.

Дополнительные вклады: Мы благодарим сотрудников отдела поддержки клинических исследований Института экспериментальной и трансляционной сердечно-сосудистой визуализации, включая Тэмми Вольф, Турье Аздад, Франциску Вайс, Дениз Десик, бакалавриат, и Лейлу Лагчиуа, магистр наук, а также как отделения инфекционных болезней Университетской клиники Франкфурта. Мы очень благодарны нашим коллегам из отделения анестезиологии, интенсивной терапии и терапии боли Университетской клиники Франкфурта, Франкфурт-на-Майне, Германия, за лечение всех тяжелобольных пациентов с COVID-19.Авторы не получали вознаграждения за свою работу.

1. ши S, Цинь М, Шэнь B, и другие. Связь сердечной травмы со смертностью госпитализированных пациентов с COVID-19 в Ухане, Китай. Джама Кардиол . Опубликовано в Интернете 25 марта 2020 г. doi: 10.1001 / jamacardio.2020.0950PubMedGoogle Scholar2.Guo Т, вентилятор Y, Чен М, и другие. Сердечно-сосудистые последствия летальных исходов пациентов с коронавирусной болезнью 2019 (COVID-19). Джама Кардиол . Опубликовано в Интернете 27 марта 2020 г. doi: 10.1001 / jamacardio.2020.1017PubMedGoogle Scholar5.Ruan Q, Ян К, Ван W, Цзян L, песня Дж. Клинические предикторы смертности от COVID-19 на основе анализа данных 150 пациентов из Ухани, Китай. Мед. Интенсивной терапии . 2020; 46 (5): 846-848. DOI: 10.1007 / s00134-020-05991-xPubMedGoogle ScholarCrossref 6.Chen L, Li Х, Чен М, Фэн Y, Xiong C.Экспрессия ACE2 в сердце человека указывает на новый потенциальный механизм повреждения сердца у пациентов, инфицированных SARS-CoV-2. Cardiovasc Res . 2020; 116 (6): 1097-1100. DOI: 10.1093 / cvr / cvaa078PubMedGoogle ScholarCrossref 10. Хуан L, Чжао П, Тан D, и другие. Поражение сердца у выздоровевших пациентов с COVID-19, выявленных с помощью магнитно-резонансной томографии. JACC Cardiovasc Imaging . Опубликовано онлайн 12 мая 2020 г. doi: 10.1016 / j.jcmg.2020.05.004Google Scholar13.Harris Пенсильвания, Тейлор R, Тильке R, Пейн Джей, Гонсалес N, Конде JG. Электронный сбор данных исследований (REDCap) — основанная на метаданных методология и рабочий процесс для обеспечения поддержки переводческих исследований в области информатики. Дж Биомед Информ . 2009; 42 (2): 377-381. DOI: 10.1016 / j.jbi.2008.08.010PubMedGoogle ScholarCrossref 15. Фернандес-Хименес Р., Санчес-Гонсалес J, Агуэро J, и другие.Быстрое картирование градиент-спин-эхо T2 (T2-GraSE) для количественной оценки отека миокарда: первая проверка in vivo на модели ишемии / реперфузии свиней. Дж Кардиоваск Магн Резон . 2015; 17 (1): 92. DOI: 10.1186 / s12968-015-0199-9PubMedGoogle ScholarCrossref 18. Puntmann В.О., Вальбуэна S, Hinojar R, и другие; Группа написания клинических испытаний SCMR. Консенсус экспертов Общества сердечно-сосудистого магнитного резонанса (SCMR) в отношении конечных точек CMR-изображений в клинических исследованиях: часть I — аналитическая проверка и клиническая квалификация. Дж Кардиоваск Магн Резон . 2018; 20 (1): 67. DOI: 10.1186 / s12968-018-0484-5PubMedGoogle ScholarCrossref 19. Роджерс Т, Дабир Д, Махмуд Я, и другие. Стандартизация измерений T1 с помощью MOLLI для различения здоровья и болезни — исследование ConSept. Дж Кардиоваск Магн Резон . 2013; 15 (1): 78. DOI: 10.1186 / 1532-429X-15-78PubMedGoogle ScholarCrossref 20.Schulz-Menger Дж., Блюмке Д.А., Бремерих J, и другие.Стандартизированная интерпретация изображений и постобработка в сердечно-сосудистом магнитном резонансе: Целевая группа попечительского совета Общества сердечно-сосудистого магнитного резонанса (SCMR) по стандартизированной постобработке. Дж Кардиоваск Магн Резон . 2013; 15 (1): 35. DOI: 10.1186 / 1532-429X-15-35PubMedGoogle ScholarCrossref 21.Dabir D, ребенок N, Kalra А, и другие. Референсные значения для здорового миокарда человека с использованием методологии картирования T1: результаты международного многоцентрового исследования сердечно-сосудистого магнитного резонанса T1. Дж Кардиоваск Магн Резон . 2014; 16 (1): 69. DOI: 10.1186 / s12968-014-0069-xPubMedGoogle ScholarCrossref 22.Puntmann V, фут L, Hinojar Baydes Р., Хиггинс Д, Нагель E. 130 Воспроизводимость картирования T1 и T2 при здоровье и болезни, а также оценка вариабельности T2 в нормальном миокарде. Сердце . 2014; 100: A76. DOI: 10.1136 / heartjnl-2014-306118.130Google ScholarCrossref 23.Puntmann В.О., Карр-Уайт G, Джаббур А, и другие; Международное многоцентровое исследование результатов CMR T1.Собственный T1 и ECV неинфарктного миокарда и исходы у пациентов с ишемической болезнью сердца. Джам Колл Кардиол . 2018; 71 (7): 766-778. DOI: 10.1016 / j.jacc.2017.12.020PubMedGoogle ScholarCrossref 24.Puntmann В.О., Карр-Уайт G, Джаббур А, и другие; Международное многоцентровое исследование результатов CMR T1. Т1-картирование и исход при неишемической кардиомиопатии: общая смертность и сердечная недостаточность. JACC Cardiovasc Imaging . 2016; 9 (1): 40-50. DOI: 10.1016 / j.jcmg.2015.12.001PubMedGoogle ScholarCrossref 25.Гравинай П, Исса N, Girard D, Каму F, Коше H. CMR и серология для диагностики инфекции COVID-19 с первичным поражением сердца. Eur Heart J Cardiovasc Imaging . Опубликовано в Интернете 17 июня 2020 г. doi: 10.1093 / ehjci / jeaa169PubMedGoogle Scholar26.Luetkens JA, Исаак А, Циммер S, и другие. Диффузное воспаление миокарда при миокардите, связанном с COVID-19, выявляемое с помощью многопараметрической магнитно-резонансной томографии сердца. Circ Cardiovasc Imaging . 2020; 13 (5): e010897. DOI: 10.1161 / CIRCIMAGING.120.010897PubMedGoogle Scholar27.Caforio ALP, Панкувайт S, Арбустини E, и другие; Рабочая группа Европейского общества кардиологов по заболеваниям миокарда и перикарда. Текущее состояние знаний об этиологии, диагностике, лечении и терапии миокардита: заявление о позиции рабочей группы Европейского общества кардиологов по заболеваниям миокарда и перикарда. Eur Heart J .2013; 34 (33): 2636-2648. DOI: 10.1093 / eurheartj / eht210PubMedGoogle ScholarCrossref 30.Gulati А, Джаббур А, Исмаил TF, и другие. Связь фиброза со смертностью и внезапной сердечной смертью у пациентов с неишемической дилатационной кардиомиопатией. ЯМА . 2013; 309 (9): 896-908. DOI: 10.1001 / jama.2013.1363PubMedGoogle ScholarCrossref 32.Winau L, Hinojar Baydes Р., Бранер А, и другие. Высокочувствительный тропонин связан с субклинической визуализацией биосигнатуры воспалительного сердечно-сосудистого поражения при системной красной волчанке. Энн Рум Дис . 2018; 77 (11): 1590-1598. DOI: 10.1136 / annrheumdis-2018-213661PubMedGoogle ScholarCrossref

Токсичность наночастиц семейства графена: общий обзор происхождения и механизмов | Токсикология частиц и волокон

  • 1.

    Новоселов К.С., Гейм А.К., Морозов С.В., Цзян Д., Чжан Ю., Дубонос С.В. и др. Эффект электрического поля в атомарно тонких углеродных пленках. Наука. 2004. 306 (5696): 666–9.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 2.

    Санчес В.К., Яхак А., Хёрт Р.Х., Кейн А.Б. Биологические взаимодействия наноматериалов семейства графена: междисциплинарный обзор. Chem Res Toxicol. 2012; 25 (1): 15–34.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 3.

    Ян XY, Ван Ю.С., Хуанг X, Ма YF, Хуанг Y, Ян Р.С. и др. Многофункциональный противораковый лекарственный препарат на основе оксида графена с функцией двойного нацеливания и чувствительностью к pH. J Mat Chem. 2011. 21 (10): 3448–54.

    CAS Статья Google ученый

  • 4.

    Park S, An J, Jung I, Piner RD, An SJ, Li X и др. Коллоидные суспензии сильно восстановленного оксида графена в широком спектре органических растворителей. Nano Lett. 2009. 9 (4): 1593–7.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 5.

    Гейм А.К. Графен: состояние и перспективы. Наука. 2009. 324 (5934): 1530–4.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 6.

    Гуо X, Мэй Н. Оценка токсического потенциала наноматериалов семейства графена. J Food Drug Anal. 2014; 22 (1): 105–15.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 7.

    Сибра А.Б., Паула А.Дж., де Лима Р., Алвес О.Л., Дюран Н. Нанотоксичность графена и оксида графена. Chem Res Toxicol. 2014. 27 (2): 159–68.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 8.

    Шен Х, Чжан Л., Лю М., Чжан З. Биомедицинские применения графена. Тераностика. 2012. 2 (3): 283–94.

    CAS PubMed PubMed Central Статья Google ученый

  • 9.

    Хан У, Сео И, Хонг Дж. Влияние pH на структуру и профили высвобождения лекарственного средства из послойно собранных пленок, содержащих полиэлектролит, мицеллы и оксид графена. Sci Rep.2016; 6 (2045–2322 (Электронный)): 24158.

    CAS PubMed PubMed Central Статья Google ученый

  • 10.

    Wang H, Liang Y, Mirfakhrai T, Chen Z, Casalongue HS, Dai H. Усовершенствованные асимметричные суперконденсаторы на основе гибридных материалов графена. Nano Res. 2011. 4 (8): 729–36.

    CAS Статья Google ученый

  • 11.

    Ло К.П., Бао К., Эда Г., Чховалла М. Оксид графена как химически настраиваемая платформа для оптических приложений. Nat Chem. 2010. 2 (12): 1015–24.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 12.

    Ван Д., Чжу Л., Чен Дж. Ф., Дай Л. Гибрид Mn3O4-графена в качестве анодного материала большой емкости для литий-ионных аккумуляторов. J Am Chem Soc. 2015; 132 (1520–5126 (Электронный)): 13978–80.

    Google ученый

  • 13.

    Гурунатан С., Хан Дж. У., Дайем А. А., Эппакаяла В., Ким Дж. Х. Опосредованная окислительным стрессом антибактериальная активность оксида графена и восстановленного оксида графена у синегнойной палочки. Int J Nanomed. 2012; 7 (1178–2013 (Электронный)): e14.

    Google ученый

  • 14.

    Zhan S, Zhu D, Ma S, Yu W, Jia Y, Li Y, et al. Высокоэффективное удаление патогенных бактерий с помощью магнитно-графенового композита. ACS Appl Mater Interf. 2015; 7 (1944–8252 (Электронный)): 4290–8.

    CAS Статья Google ученый

  • 15.

    Yang HW, Hua MY, Chen SL, Tsai RY. Многоразовый сенсор на основе карбоксил-модифицированного оксида графена с высокой намагниченностью и собственной каталитической активностью по перекиси водорода для обнаружения перекиси водорода и глюкозы.Biosens Bioelectron. 2013; 41: 172–9.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 16.

    Ван И, Юань Р., Чай И, Юань И, Бай Л. Ферментативное усиление серебра in situ на основе функционализированного оксида графена и послойно собранных наночастиц золота для сверхчувствительного обнаружения тромбина. Biosens Bioelectron. 2012; 38 (1): 50–4.

    PubMed Статья CAS Google ученый

  • 17.

    Хуанг Дж., Чжан Л., Лян Р.П., Цю Дж.Д. Переключаемый электрохимический нанобиосенсор на основе оксида графена для сверхчувствительного определения уровня глюкозы. Biosens Bioelectron. 2013; 41: 430–5.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 18.

    Гао Л., Лян Ц., Чжоу Й., Янь Л., Ли Ц., Чжан С. и др. Сенсоры на основе оксида графена и ДНК. Biosens Bioelectron. 2014; 60 (1873–4235 (Электронный)): 22–9.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 19.

    Чен М.Л., Лю Дж.В., Ху Б., Чен М.Л., Ван Дж.Х. Конъюгация квантовых точек с графеном для флуоресцентной визуализации живых клеток. Аналитик. 2011. 136 (20): 4277–83.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 20.

    Wang Y, Wang H, Liu D, Song S, Wang X, Zhang H. Наночастицы с повышающим преобразованием, ковалентно привитые оксидом графена, для комбинированной визуализации с опосредованным ближним инфракрасным излучением и фототермической / фотодинамической терапии рака. Биоматериалы. 2013; 34 (1878–5905 (Электронный)): 7715–24.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 21.

    Пан Й., Саху Н.Г., Ли Л. Применение оксида графена в доставке лекарств. Мнение эксперта Drug Deliv. 2012; 9 (11): 1365–76.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 22.

    Huiyun W, Chunyan D, Haiqing D, Aijun S, Wenjuan X, Xiaojun C и др. Разработан механизм отделения ПЭГ, реагирующий на окислительно-восстановительный потенциал, в ПЭГилированном оксиде нанографена для внутриклеточной доставки лекарств.Небольшой. 2012; 8 (5): 760–9.

    Артикул CAS Google ученый

  • 23.

    Ян X, Qiu L, Cheng C, Wu Y, Ma ZF, Li D. Упорядоченное гелеобразование химически преобразованного графена для электропроводящих гидрогелевых пленок следующего поколения. Angewandte Chem Int Ed Engl. 2011. 50 (32): 7325–8.

    CAS Статья Google ученый

  • 24.

    Шинвальд А., Мерфи Ф.А., Джонс А., Макни В., Дональдсон К.Нанопластинки на основе графена: новый риск для дыхательной системы вследствие их необычных аэродинамических свойств. САУ Нано. 2012; 6 (1): 736–46.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 25.

    Чэнюнг С., Рён С.С., Сигуанг Дж., Насим А., Докмечи М.Р., Сяову Ширли Т. и др. Управление механическими свойствами нагруженных клетками гидрогелей путем ковалентного включения оксида графена. Небольшой. 2014; 10 (3): 514–23.

    Артикул CAS Google ученый

  • 26.

    Арвидссон Р., Моландер С., Санден Б.А. Обзор потенциальных рисков для окружающей среды и здоровья, связанных с наноматериалом графен. Оценка рисков Hum Ecol. 2013. 19 (4): 873–87.

    CAS Google ученый

  • 27.

    Ли Дж. Х., Хан Дж. Х., Ким Дж. Х., Ким Б., Белло Д., Ким Дж. К. и др. Мониторинг экспонирования рабочих мест производства графеновых нанопластинок. Вдыхать токсикол. 2016; 28 (6): 281–91.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 28.

    Maynard RL. Нанотехнологии и нанотоксикология. Экстренные угрозы здоровью J. 2012; 5.

  • 29.

    Su WC, Ku BK, Kulkarni P, Cheng YS. Осаждение аэрозолей графенового наноматериала в верхних дыхательных путях человека. J Occup Environ Hyg. 2015; 13 (1): 1–34.

    CAS Google ученый

  • 30.

    Ли Б, Ян Дж., Хуанг Кью, Чжан И, Пэн С, Чжан И и др. Биораспределение и легочная токсичность интратрахеально введенного оксида графена мышам.NPG Asia Mater. 2013; 5: Е44.

    CAS Статья Google ученый

  • 31.

    Ян К., Гонг Х., Ши Х, Ван Дж., Чжан Ю., Лю З. Биораспределение и токсикология функционализированного оксида нанографена in vivo у мышей после перорального и внутрибрюшинного введения. Биоматериалы. 2013. 34 (11): 2787–95.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 32.

    Вен К.П., Чен Ю.С., Чжуан СН, Чанг Х.Й., Ли Сиайи, Тай NH.Накопление и токсичность введенного внутривенно функционализированного оксида графена у мышей. J Appl Toxicol. 2015; 35 (10): 1211–8.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 33.

    Kurantowicz N, Strojny B, Sawosz E, Jaworski S, Kutwin M, Grodzik M, et al. Биораспределение высоких доз наночастиц алмаза, графита и оксида графена после многократных внутрибрюшинных инъекций крысам. Nanoscale Res Lett. 2015; 10 (1): 398.

    PubMed PubMed Central Статья CAS Google ученый

  • 34.

    Юэ Х, Вэй У, Юэ З, Ван Б., Луо Н, Гао И и др. Роль латерального размера оксида графена в регуляции клеточных ответов. Биоматериалы. 2012. 33 (16): 4013–21.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 35.

    Незакати Т., Казинс Б.Г., Сейфалян А.М. Токсикология химически модифицированных материалов на основе графена для медицинского применения.Arch Toxicol. 2014; 88 (11): 1987–2012.

    CAS PubMed PubMed Central Статья Google ученый

  • 36.

    Chng ELK, Pumera M. Токсичность материалов, связанных с графеном, и дихалькогенидов переходных металлов. Rsc Advances. 2015; 5 (4): 3074–80.

    CAS Статья Google ученый

  • 37.

    Zheng XT, Ananthanarayanan A, Luo KQ, Chen P. Светящиеся квантовые точки графена и углеродные точки: свойства, синтезы и биологические применения.Небольшой. 2015; 11 (1613–6829 (Электронный)): 1620–36.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 38.

    Каффо М., Мерло Л., Марино Д., Карузо Г. Графен в нейрохирургии: начало новой эры. Наномед. 2015; 10: 615–25.

    CAS Статья Google ученый

  • 39.

    Wu SY, An SS, Hulme J. Текущие применения оксида графена в наномедицине. Int J Nanomed.2015; 10 (Спец. Выпуск): 9–24.

    CAS Google ученый

  • 40.

    Tonelli FMP, Goulart VAM, Gomes KN, Ladeira MS, Santos AK, Lorencon E, et al. Наноматериалы на основе графена: биологические и медицинские применения и токсичность. Наномедицина. 2015; 10 (15): 2423–50.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 41.

    Чжоу Р., Гао Х. Цитотоксичность графена: последние достижения и перспективы на будущее.Wiley Interdiscip Rev Nanomed Nanobiotechnol. 2014; 6 (5): 452–74.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 42.

    Ema M, Hougaard KS, Kishimoto A, Honda K. Репродуктивная токсичность и токсичность углеродных наноматериалов для развития: обзор литературы. Нанотоксикология. 2015; 10: 391–412.

    PubMed Статья CAS Google ученый

  • 43.

    Ястшебска AM, Ольшина АР.Экотоксичность материалов семейства графенов: текущее состояние, пробелы в знаниях и будущие потребности. J Nanopart Res. 2015; 17 (1): 1–21.

    CAS Статья Google ученый

  • 44.

    Сюй С., Чжан З., Чу М. Долгосрочная токсичность нанолистов с восстановленным оксидом графена: Влияние на репродуктивную способность самок мышей и развитие потомства. Биоматериалы. 2015; 54: 188–200.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 45.

    Jennifer M, Maciej W. Технология наночастиц как палка о двух концах: цитотоксическое, генотоксическое и эпигенетическое воздействие на живые клетки. J Biomater Nanobiotechnol. 2013; 4: 53–63.

    CAS Статья Google ученый

  • 46.

    Wu W, Yan L, Wu Q, Li Y, Li Q, Chen S, et al. Оценка токсичности воздействия оксида графена на глаз. Нанотоксикология. 2016; 10 (9): 1329–40.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 47.

    Ли К., Чон Й, Пэ Дж, Сок Х, Ян И, Ро С. и др. Роль функционализации поверхности на воспаление легких и транслокацию в средостенные лимфатические узлы графеновых нанопластинок у крыс. Arch Toxicol.2016: 1–10.

  • 48.

    Шинвальд А., Мерфи Ф., Аскунис А., Куцос В., Сефиан К., Дональдсон К. и др. Минимальное окисление и воспаление нетронутого графена, находящегося в легких. Нанотоксикология. 2013; 8 (8): 824–32.

    PubMed Статья CAS Google ученый

  • 49.

    Чжан X, Инь Дж., Пэн Ц., Ху В., Чжу З., Ли В. и др. Исследования распределения и биосовместимости оксида графена на мышах после внутривенного введения. Углерод. 2011. 49 (3): 986–95.

    CAS Статья Google ученый

  • 50.

    Singh SK, Singh MK, Nayak MK, Kumari S, Shrivastava S, Gracio JJ, et al. Способность тонких листов оксида графена к образованию тромбов. САУ Нано. 2011. 5 (6): 4987–96.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 51.

    Гурунатан С., Хан Дж. В., Эппакаяла В., Ким Дж. Х. Биосовместимость восстановленного микробами оксида графена в первичных эмбриональных фибробластных клетках мыши. Коллоиды Surf B Biointerf. 2013; 105: 58–66.

    CAS Статья Google ученый

  • 52.

    Ян К., Ван Дж., Чжан С., Чжан Ю., Ли С. Т., Лю З. Фармакокинетика in vivo, долгосрочное биораспределение и токсикология ПЭГилированного графена у мышей. САУ Нано. 2011; 5 (1): 516–22.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 53.

    Fu C, Liu T, Li L, Liu H, Liang Q, Meng X. Влияние оксида графена на развитие потомства мышей в период лактации. Биоматериалы. 2015; 40: 23–31.

    PubMed Статья CAS Google ученый

  • 54.

    Ху Q, Jiao B, Shi X, Valle RP, Zuo YY, Hu G. Влияние нанолистов оксида графена на ультраструктуру и биофизические свойства пленки легочного сурфактанта. Наноразмер. 2015; 7 (43): 18025–9.

    CAS PubMed PubMed Central Статья Google ученый

  • 55.

    Gosens I, Post JA, de la Fonteyne LJ, Jansen EH, Geus JW, Cassee FR, et al. Влияние состояния агломерации частиц золота нано- и субмикронного размера на воспаление легких. Часть Fiber Toxicol. 2010; 7 (1743–8977 (Электронный)): 1.

    Google ученый

  • 56.

    Гейзер М., Крейлинг РГ. Осаждение и биокинетика вдыхаемых наночастиц. Часть Fiber Toxicol. 2010; 7: 2.

    PubMed PubMed Central Статья CAS Google ученый

  • 57.

    Ruge CA, Schaefer UF, Herrmann J, Kirch J, Canadas O, Echaide M и др. Взаимодействие белков сурфактанта легких и липидов ассимилирует клиренс наночастиц макрофагами. PLoS One. 2012; 7 (7): e40775.

    CAS PubMed PubMed Central Статья Google ученый

  • 58.

    Morfeld P, Treumann S, Ma-Hock L, Bruch J, Landsiedel R. Поведение осаждения вдыхаемого наноструктурированного TiO2 у крыс: доли диаметра частиц менее 100 нм (наноразмер) и смещение среза просвечивающей электронной микроскопии .Вдыхать токсикол. 2012; 24 (1091–7691 (Электронный)): 939–51.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 59.

    Wiemann M, Vennemann A, Sauer UG, Wiench K, Ma-Hock L, Landsiedel R. Анализ альвеолярных макрофагов in vitro для прогнозирования краткосрочной ингаляционной токсичности наноматериалов. J Nanobiotechnol. 2016; 14 (1477–3155 (Электронный)): 1.

    Google ученый

  • 60.

    Крейлинг В.Г., Семмлер-Бенке М., Такенака С., Мёллер В. Различия в биокинетике вдыхаемых наночастиц и частиц микрометрового размера. Accounts Chem Res. 2012. 46 (1520–4898 (Электронный)): 714–22.

    Google ученый

  • 61.

    Лян М., Ху М., Пан Б., Се Y, Петерсен Э.Дж. Биораспределение и токсичность радиоактивно меченного многослойного графена у мышей после интратрахеальной инстилляции. Часть Fiber Toxicol. 2016; 13 (1): 1–12.

    Google ученый

  • 62.

    Abbott NJ, Patabendige AA, Dolman DE, Yusof SR, Begley DJ. Структура и функция гематоэнцефалического барьера. Neurobiol Dis. 2010. 37 (1): 13–25.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 63.

    Mendonca MC, Soares ES, de Jesus MB, Ceragioli HJ, Ferreira MS, Catharino RR, et al. Восстановленный оксид графена вызывает временное открытие гематоэнцефалического барьера: исследование in vivo. J Nanobiotechnol. 2015; 13:78.

    Артикул Google ученый

  • 64.

    Лю И, Сюй Л.П., Дай В., Донг Х, Вэнь И, Чжан Х. Графеновые квантовые точки для ингибирования агрегации бета-амилоида. Наноразмер. 2015; 7 (45): 19060–5.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 65.

    Mital P, Hinton BT, Dufour JM. Барьеры кровь-яички и кровь-придаток яичка — это больше, чем просто их плотные соединения. Биол Репрод. 2011. 84 (5): 851–8.

    CAS PubMed PubMed Central Статья Google ученый

  • 66.

    Liang S, Xu S, Zhang D, He J, Chu M. Репродуктивная токсичность наноразмерного оксида графена у самцов мышей. Нанотоксикология. 2015; 9 (1): 92–105.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 67.

    Buerkithurnherr T, Von MU, Wick P. Стук в дверь будущего ребенка: инженерные наночастицы на плацентарном барьере человека. Swiss Med Wkly. 2012; 142: w13559.

    Google ученый

  • 68.

    Ян Х, Сун С, Фан З, Тиан Х, Ян Л, Ду Л и др. Влияние гестационного возраста и модификации поверхности на перенос наночастиц от матери к плоду при беременности мышей. Научный доклад 2012; 2 (46): 847.

    PubMed PubMed Central Google ученый

  • 69.

    Хуанг Х, Чжан Ф., Сунь Х, Чой К.Ю., Ню Джи, Чжан Джи и др. Генотип-зависимое влияние функционализированных многослойных углеродных нанотрубок на развитие плода. Биоматериалы. 2014; 35 (2): 856–65.

    CAS PubMed PubMed Central Статья Google ученый

  • 70.

    Qi W, Bi J, Zhang X, Wang J, Wang J, Liu P и др. Повреждающее действие многостенных углеродных нанотрубок на беременных мышей с разным сроком беременности. Научный отчет 2014; 4 (3): DOI: 10.1038 / srep04352.

  • 71.

    Du J, Wang S, You H, Jiang R, Zhuang C, Zhang X. Токсичность для развития и повреждение ДНК рыбок данио, вызванное перфтороктановым сульфонатом в присутствии наночастиц ZnO.Environ Toxicol. 2014; 31 (1522–7278 (Электронный)): 360–71.

    PubMed Google ученый

  • 72.

    Чжоу З., Сон Дж., Харпер Б., Чжоу З., Харпер С. Влияние химических свойств поверхности на токсичность созданных наночастиц оксида цинка для эмбрионов рыбок данио. Beilstein J Nanotechnol. 2015; 6 (2190–4286 (Электронный)): 1568–79.

    CAS PubMed PubMed Central Статья Google ученый

  • 73.

    Роллерова Е., Тулинска Ю., Лискова А., Курикова М., Ковризныч Ю., Млынарчикова А. и др. Наночастицы диоксида титана: некоторые аспекты токсичности / внимание к разработке. Endocr Reg. 2014; 49 (1210–0668 (Print)): 97–112.

    Google ученый

  • 74.

    Warheit DB, Boatman R, Brown SC. Исследования токсичности для развития с 6 формами тестируемых материалов диоксида титана (3 степени пигмента и 3 наномасштаба) демонстрируют отсутствие эффектов у крыс, подвергшихся пероральному воздействию.Reg Toxicol Pharmacol. 2015; 73 (1096–0295 (Электронный)): 887–96.

    CAS Статья Google ученый

  • 75.

    Эма М., Гамо М., Хонда К. Токсичность разработанных наноматериалов для развития грызунов. Toxicol Appl Pharmacol. 2015; 299 (1096–0333 (Электронный)): 47–52.

    PubMed Google ученый

  • 76.

    Li Z, Geng Y, Zhang X, Qi W, Fan Q, Li Y, et al. Биораспределение совместного воздействия на многослойные углеродные нанотрубки и радиоиндикаторы нанопластин оксида графена.J Nanopart Res. 2011. 13 (7): 2939–47.

    Артикул CAS Google ученый

  • 77.

    Ван И, Ли З, Ху Д., Лин К. Т., Ли Дж., Лин Ю. Нанокомплекс аптамер / оксид графена для in situ молекулярного зондирования в живых клетках. J Am Chem Soc. 2010. 132 (27): 9274–6.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 78.

    Лю Дж. Х., Ян С. Т., Ван Х, Чанг И, Цао А., Лю Ю. Влияние размера и дозы на биораспределение оксида графена у мышей.Наномедицина. 2012; 7 (12): 1801–12.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 79.

    Zhang S, Yang K, Feng L, Liu Z. Поведение декстран-функционализированного графена in vitro и in vivo. Углерод. 2011. 49 (12): 4040–9.

    CAS Статья Google ученый

  • 80.

    Hirn S, Semmler-Behnke M, Schleh C., Wenk A, Lipka J, Schaffler M, et al. Зависимое от размера частиц и поверхностного заряда биораспределение наночастиц золота после внутривенного введения.Eur J Pharm Biopharm. 2011; 77 (3): 407–16.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 81.

    Li B, Zhang XY, Yang JZ, Zhang YJ, Li WX, Fan CH, et al. Влияние покрытия из полиэтиленгликоля на биораспределение и токсичность наноразмерного оксида графена у мышей после внутривенного введения. Int J Nanomedicine. 2014; 9: 4697–707.

    PubMed PubMed Central Статья CAS Google ученый

  • 82.

    Zhang Y, Ali SF, Dervishi E, Xu Y, Li Z, Casciano D, et al. Цитотоксичность графена и одностенных углеродных нанотрубок в клетках PC12, происходящих из нервной феохромоцитомы. САУ Нано. 2010. 4 (6): 3181–6.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 83.

    Li Y, Liu Y, Fu Y, Wei T, Le Guyader L, Gao G и др. Запуск апоптоза в макрофагах чистым графеном через сигнальные пути MAPK и TGF-бета.Биоматериалы. 2012; 33 (2): 402–11.

    PubMed Статья CAS Google ученый

  • 84.

    Сидлик С.А., Джунджхунвала С., Уэббер М.Дж., Андерсон Д.Г., Лангер Р. Совместимость оксида графена с различными степенями окисления in vivo. САУ Нано. 2015; 9 (4): 3866–74.

    CAS PubMed PubMed Central Статья Google ученый

  • 85.

    Mytych J, Wnuk M. Технология наночастиц как палка о двух концах: цитотоксическое, генотоксическое и эпигенетическое воздействие на живые клетки.J Biomater Nanobiotechnol. 2013; 4: 53–63.

    Артикул CAS Google ученый

  • 86.

    Peng C, Hu W, Zhou Y, Fan C, Huang Q. Внутриклеточная визуализация с помощью флуоресцентного зонда на основе графена. Небольшой. 2010. 6 (15): 1686–92.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 87.

    Ван Д., Чжу Л., Чен Дж. Ф., Дай Л. Могут ли графеновые квантовые точки вызывать повреждение ДНК в клетках? Наноразмер.2015; 7 (21): 9894–901.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 88.

    Mu Q, Su G, Li L, Gilbertson BO, Yu LH, Zhang Q, et al. Зависимое от размера поглощение клетками нанолистов из оксида графена, покрытых белком. ACS Appl Mater Interf. 2012. 4 (4): 2259–66.

    CAS Статья Google ученый

  • 89.

    Xu M, Zhu J, Wang F, Xiong Y, Wu Y, Wang Q и др. Повышенная in vitro и in vivo биосовместимость оксида графена за счет модификации поверхности: функционализация поли (акриловой кислотой) превосходит пегилирование.САУ Нано. 2016; 10: 3267–81.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 90.

    Костарелос К., Новоселов К.С. Материаловедение. Изучение стыка графена и биологии. Наука. 2014; 344 (6181): 261–3.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 91.

    Sasidharan A, Panchakarla LS, Chandran P, Menon D, Nair S, Rao CN, et al. Дифференциальные нано-биологические взаимодействия и эффекты токсичности нетронутого графена по сравнению с функционализированным графеном.Наноразмер. 2011; 3 (6): 2461–4.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 92.

    Li Y, Yuan H, von dem Bussche A, Creighton M, Hurt RH, Kane AB, et al. Графеновые микросхемы проникают в клетки через спонтанное проникновение через мембрану на краевых неровностях и угловых участках. Proc Natl Acad Sci U S. A. 2013; 110 (1091–6490 (электронный)): 12295–300.

    CAS PubMed PubMed Central Статья Google ученый

  • 93.

    Qu G, Liu S, Zhang S, Wang L, Wang X, Sun B и др. Оксид графена вызывает в макрофагах некроз, зависимый от toll-подобного рецептора 4 (TLR4). САУ Нано. 2013. 7 (7): 5732–45.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 94.

    Ма Дж, Лю Р., Ван Х, Лю Кью, Чен Й, Валле Р.П. и др. Решающая роль латерального размера оксида графена в активации макрофагов и стимуляции провоспалительных реакций в клетках и животных. САУ Нано.2015; 9 (10): 10498–515.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 95.

    Мао Л., Ху М., Пан Б., Се Й, Петерсен Э. Дж. Биораспределение и токсичность радиоактивно меченного многослойного графена у мышей после интратрахеальной инстилляции. Часть Fiber Toxicol. 2016; 13 (1743–8977 (Электронный)): 1.

    Google ученый

  • 96.

    Park EJ, Lee SJ, Lee K, Choi YC, Lee BS, Lee GH и др.Персистентность графеновых нанопластинок в легких может нарушать физиологический и иммунологический гомеостаз. J Appl Toxicol. 2016.

  • 97.

    Kim JK, Shin JH, Lee JS, Hwang JH, Lee JH, Baek JE, et al. 28-дневная ингаляционная токсичность графеновых нанопластинок у крыс Sprague-Dawley. Нанотоксикология. 2016; 10 (7): 891–901.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 98.

    Сингх С.К., Сингх М.К., Кулкарни П.П., Сонкар В.К., Грасио Дж.Дж., Дэш Д.Модифицированный амином графен: более безопасная альтернатива оксиду графена с защитой от тромбов для биомедицинских приложений. САУ Нано. 2012; 6 (3): 2731–40.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 99.

    Duch MC, Budinger GR, Liang YT, Soberanes S, Urich D, Chiarella SE и др. Сведение к минимуму окисления и стабильная наноразмерная дисперсия улучшает биосовместимость графена в легких. Nano Lett. 2011; 11 (12): 5201–7.

    PubMed PubMed Central Статья CAS Google ученый

  • 100.

    Ван X, Duch MC, Mansukhani N, Ji Z, Liao YP, Wang M и др. Использование прогнозирующего токсикологического подхода, основанного на профиброгенном механизме, для многоуровневого тестирования и анализа решений углеродсодержащих наноматериалов. САУ Нано. 2015; 9 (1936-086X (Электронный)): 3032–43.

    CAS PubMed PubMed Central Статья Google ученый

  • 101.

    Sawosz E, Jaworski S, Kutwin M, Hotowy A, Wierzbicki M, Grodzik M, et al. Токсичность чистого графена в экспериментах на модели куриного эмбриона.Int J Nanomed. 2014; 9: 3913–22.

    CAS Google ученый

  • 102.

    Liu XT, Mu XY, Wu XL, Meng LX, Guan WB, Ma YQ и др. Токсичность многослойных углеродных нанотрубок, оксида графена и восстановленного оксида графена для эмбрионов рыбок данио. Biomed Environ Sci. 2014. 27 (9): 676–83.

    PubMed Google ученый

  • 103.

    Чен Й, Ху Х, Сан Дж, Чжоу К. Специфическая нанотоксичность оксида графена во время эмбриогенеза рыбок данио.Нанотоксикология. 2016; 10 (1): 42–52.

    CAS PubMed Google ученый

  • 104.

    Sasidharan A, Panchakarla LS, Sadanandan AR, Ashokan A, Chandran P, Girish CM, et al. Гемосовместимость и реакция макрофагов чистого и функционализированного графена. Smal. 2012. 8 (8): 1251–63.

    CAS Статья Google ученый

  • 105.

    Ding Z, Zhang Z, Ma H, Chen Y. Гемосовместимость in vitro и токсический механизм оксида графена на Т-лимфоцитах периферической крови человека и сывороточный альбумин.ACS Appl Mater Interf. 2014. 6 (22): 19797–807.

    CAS Статья Google ученый

  • 106.

    Ляо К.Х., Лин Ю.С., Макоско С.В., Хейнс К.Л. Цитотоксичность оксида графена и графена в эритроцитах и ​​фибробластах кожи человека. Интерфейсы ACS Appl Mater. 2011. 3 (7): 2607–15.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 107.

    Kouhi SMM, Lahouti M, Ganjeali A, Entezari MH.Длительное воздействие наночастиц ZnO на рапс (Brassica napus L.): анатомические и ультраструктурные реакции. Environ Sci Pollut Res. 2015; 22 (1614–7499 (Электронный)): 10733–43.

    Артикул CAS Google ученый

  • 108.

    Валес Г., Рубио Л., Маркос Р. Длительное воздействие низких доз наночастиц диоксида титана вызывает трансформацию клеток, но не генотоксическое повреждение клеток BEAS-2B. Нанотоксикология. 2015; 9 (1743–5404 (Электронный)): 568–78.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 109.

    Sancey L, Kotb S, Truillet C, Appaix F, Marais A, Thomas E, et al. Долгосрочный клиренс in vivo наночастиц AGuIX на основе гадолиния и их биосовместимость после системной инъекции. САУ Нано. 2015; 9 (1936-086X (Электронный)): 2477–88.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 110.

    Chatterjee N, Eom HJ, Choi J.Системный токсикологический подход к контролю функциональности поверхности взаимодействий графен-клетка. Биоматериалы. 2014; 35: 1109–27.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 111.

    Jaworski S, Sawosz E, Grodzik M, Winnicka A, Prasek M, Wierzbicki M, et al. Оценка in vitro эффектов графеновых тромбоцитов на мультиформные клетки глиобластомы. Int J Nanomed. 2013; 8: 413–20.

    Google ученый

  • 112.

    Лю И, Ло И, Ву Дж, Ван И, Ян Х, Ян Р. и др. Оксид графена может вызывать мутагенез in vitro и in vivo. Научный доклад 2013; 3: 3469.

    PubMed Google ученый

  • 113.

    Валлабани Н.В., Миттал С., Шукла Р.К., Пандей А.К., Дхакате С.Р., Пасрича Р. и др. Токсичность графена для нормальных клеток легких человека (BEAS-2B). J Biomed Nanotechnol. 2011; 7 (1): 106–7.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 114.

    Пэн Дж., Гао В., Гупта Б.К., Лю З., Ромеро-Абурто Р., Ге Л. и др. Квантовые точки графена, полученные из углеродных волокон. Nano Lett. 2012; 12 (1530–6992 (Электронный)): 844–9.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 115.

    Шанг В., Чжан Х, Чжан М., Фан З, Сунь Й, Хан М. и др. Механизм захвата и биосовместимость квантовых точек графена с нервными стволовыми клетками человека. Наноразмер. 2014; 6 (2040–3372 (Электронный)): 5799–806.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 116.

    Zhang L, Xia J, Zhao Q, Liu L, Zhang Z. Функциональный оксид графена как наноноситель для контролируемой загрузки и целевой доставки смешанных противоопухолевых препаратов. Небольшой. 2010. 6 (4): 537–44.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 117.

    Руис О.Н., Фернандо К.А., Ван Б., Браун Н.А., Луо П.Г., Макнамара Н.Д. и др.Оксид графена: неспецифический усилитель клеточного роста. САУ Нано. 2011; 5 (10): 8100–7.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 118.

    Ахаван О., Гадери Э., Ахаван А. Размер-зависимая генотоксичность графеновых нанопластинок в стволовых клетках человека. Биоматериалы. 2012. 33 (32): 8017–25.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 119.

    Чанг И, Ян С.Т., Лю Дж.Х., Донг Э, Ван И, Цао А. и др.Оценка токсичности оксида графена in vitro на клетках A549. Toxicol Lett. 2011; 200 (3): 201–10.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 120.

    Zhang X, Hu W, Li J, Tao L, Wei Y. Сравнительное исследование клеточного поглощения и цитотоксичности многослойных углеродных нанотрубок, оксида графена и наноалмаза. Toxicol Res. 2012; 1 (1): 62–8.

    CAS Статья Google ученый

  • 121.

    Лу Ч., Чжу Ц., Ли Дж., Лю Дж. Дж., Чен Х, Ян Х. Х. Использование графена для защиты ДНК от расщепления во время доставки в клетку. Chem Commun. 2010; 46 (1364-548X (Электронный)): 3116–8.

    CAS Статья Google ученый

  • 122.

    Де Марци Л., Оттавиано Л., Перроцци Ф., Нардоне М., Сантуччи С., Де Лапуэнте Дж. И др. Цито- и генотоксическая оценка оксида графена в зависимости от размера чешуек на линиях клеток A549, CaCo2 и vero in vitro. Средства для гомеостаза J Biol Regul.2014; 28 (2): 281–9.

    PubMed Google ученый

  • 123.

    Lv M, Zhang Y, Liang L, Wei M, Hu W, Li X и др. Влияние оксида графена на линию недифференцированных и дифференцированных ретиноевой кислотой клеток SH-SY5Y. Наноразмер. 2012. 4 (13): 3861–6.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 124.

    Reshma SC, Syama S, Mohanan PV. Нанобио-взаимодействия ПЭГилированного и восстановленного оксида графена на альвеолярных эпителиальных клетках легких: сравнительное исследование in vitro.Коллоиды Surf B Biointerf. 2016; 140 (1873–4367 (Электронный)): 104–16.

    CAS Статья Google ученый

  • 125.

    Rana VK, Choi MC, Kong JY, Kim GY, Mi JK, Kim SH и др. Синтез и доставка лекарств гибридных нанолистов из оксида графена, функционализированных хитозаном. Macromol Mater Eng. 2011. 296 (2): 131–40.

    CAS Статья Google ученый

  • 126.

    Ян К., Ли И, Тан X, Пэн Р., Лю З.Поведение и токсичность графена и его функционализированных производных в биологических системах. Небольшой. 2013; 9 (9–10): 1492–503.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 127.

    Юн О.Дж., Ким И., Сон И.Ю., Киу Т.Т., Ли Н.Э. Токсичность графеновых наночастиц оценивалась методом биосенсорного электрохимического импеданса на основе клеток. Журнал J Biomed Mater Res A. 2014; 102 (7): 2288–94.

    PubMed Статья CAS Google ученый

  • 128.

    Jastrzebska AM, Kurtycz P, Olszyna AR. Последние достижения в исследованиях токсичности материалов семейства графена. J Nanopart Res. 2012; 14 (12): 1320.

    PubMed PubMed Central Статья CAS Google ученый

  • 129.

    Misra SK, Kondaiah P, Bhattacharya S, Rao CN. Графен как наноноситель тамоксифена вызывает апоптоз в трансформированных линиях раковых клеток различного происхождения. Небольшой. 2012. 8 (1): 131–43.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 130.

    Сингх З. Применение и токсичность наноматериалов семейства графена и их композитов. Nanotechnol Sci Appl. 2016; 9 (1177–8903 (Электронный)): 15.

    PubMed PubMed Central Статья Google ученый

  • 131.

    Комбаррос Р.Г., Колладо С., Диас М. Токсичность оксида графена для роста и метаболизма Pseudomonas putida. J Hazard Mater. 2016; 310 (1873–3336 (Электронный)): 246–52.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 132.

    Ли JK, Jeong AY, Bae J, Seok JH, Yang JY, Roh HS и др. Роль функционализации поверхности на воспаление легких и транслокацию в средостенные лимфатические узлы графеновых нанопластинок у крыс. Arch Toxicol. 2016 (1432–0738 (Электронный)): 1–10. DOI: .1007 / s00204-016-1706-y

  • 133.

    Patlolla AK, Randolph J, Kumari SA, Tchounwou PB. Оценка токсичности оксида графена почек крыс линии Sprague – Dawley. Int J Environ Res Public Health. 2016; 13 (1660–4601 (Электронный)): 380.

    PubMed PubMed Central Статья Google ученый

  • 134.

    Wang ZG, Zhou R, Jiang D, Song JE, Xu Q, Si J, et al. Токсичность графеновых квантовых точек у эмбрионов рыбок данио. Biomed Environ Sci. 2015; 28 (0895–3988 (Print)): 341–51.

    CAS PubMed Google ученый

  • 135.

    Wang K, Jing R, Song H, Zhang J, Yan W, Guo S и др. Биосовместимость оксида графена.Nanoscale Res Lett. 2010; 6 (1): 1–8.

    Google ученый

  • 136.

    Hu W, Peng C, Luo W., Lv M, Li X, Li D, et al. Антибактериальная бумага на основе графена. САУ Нано. 2010. 4 (7): 4317–23.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 137.

    Драйер Д.Р., Парк С.Белявски С.В., Руофф Р.С. Химия оксида графена. Chem Soc Rev.2010; 39 (1): 228–40.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 138.

    Mullick Chowdhury S, Lalwani G, Zhang K, Yang JY, Neville K, Sitharaman B. Специфическая цитотоксичность клеток и поглощение графеновых нанолент. Биоматериалы. 2013; 34 (1): 283–93.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 139.

    Zhang H, Peng C, Yang J, Lv M, Liu R, He D, et al. Однородные сверхмалые нанолисты оксида графена с низкой цитотоксичностью и высоким клеточным захватом. ACS Appl Mater Interf. 2013. 5 (5): 1761–7.

    CAS Статья Google ученый

  • 140.

    Hasan SA, Rigueur JL, Harl RR, Krejci AJ, Isabel GJ, Rogers BR, et al. Переносимые пленки оксида графена с перестраиваемой микроструктурой. САУ Нано. 2010. 4 (12): 7367–72.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 141.

    Hsieh CT, Chen WY. Водо / маслоотталкивающая способность и работа адгезии капель жидкости на оксиде графена и поверхностях графена. Surf Coat Technol. 2011. 205 (19): 4554–61.

    CAS Статья Google ученый

  • 142.

    Ян С.Т., Чанг И, Ван Х, Лю Г, Шэн С., Ван И и др. Сворачивание / агрегация оксида графена и его применение для удаления Cu 2+. J Colloid Interf Sci. 2010. 351 (1): 122–7.

    CAS Статья Google ученый

  • 143.

    Багри А., Маттеви С., Ацик М., Чабал Ю.Дж., Чховалла М., Шеной В.Б. Структурная эволюция при восстановлении оксида графена химического происхождения. Nat Chem. 2010. 2 (7): 581–7.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 144.

    Hinzmann M, Jaworski S, Kutwin M, Jagiello J, Kozinski R, Wierzbicki M, et al. Наночастицы, содержащие аллотропы углерода, обладают генотоксическим действием на мультиформные клетки глиобластомы. Int J Nanomed. 2014; 9: 2409–17.

    Google ученый

  • 145.

    Цзинь Ц., Ван Ф., Тан И, Чжан Х, Ван Дж, Ян Й. Распределение оксида графена и композита TiO2-оксид графена в ячейках A549. Biol Trace Elem Res. 2014. 159 (1–3): 393–8.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 146.

    Ярош А., Шкода М., Дудек И., Шукевич Д. Окислительный стресс и активация митохондрий как основные механизмы, лежащие в основе токсичности графена против раковых клеток человека. Oxid Med Cell Longev. 2016; 2016: 5851035.

    PubMed Статья Google ученый

  • 147.

    Ren H, Wang C, Zhang J, Zhou X, Xu D, Zheng J, et al. Система расщепления ДНК наноразмерных листов оксида графена и ионов меди. САУ Нано. 2010. 4 (12): 7169–74.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 148.

    Ван А., Пу К., Донг Б., Лю И, Чжан Л., Чжан З. и др. Роль поверхностного заряда и окислительного стресса в цитотоксичности и генотоксичности оксида графена по отношению к клеткам фибробластов легких человека. J Appl Toxicol. 2013. 33 (10): 1156–64.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 149.

    Jiang X, Dausend J, Hafner M, Musyanovych A, Rocker C, Landfester K, et al. Особенности воздействия поверхностных аминов на наночастицы полистирола при их взаимодействии с мезенхимальными стволовыми клетками.Биомакромолекулы. 2010. 11 (3): 748–53.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 150.

    Yue ZG, Wei W, Lv PP, Yue H, Wang LY, Su ZG, et al. Поверхностный заряд влияет на клеточное поглощение и внутриклеточный транспорт наночастиц на основе хитозана. Биомакромолекулы. 2011; 12 (7): 2440–6.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 151.

    Zhang W, Wang C, Li Z, Lu Z, Li Y, Yin JJ, et al.Раскрытие вызванных стрессом токсических свойств оксида графена и лежащего в основе механизма. Adv Mater. 2012. 24 (39): 5391–7.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 152.

    Wojtoniszak M, Chen X, Kalenczuk RJ, Wajda A, apczuk J, Kurzewski M, et al. Синтез, дисперсия и цитосовместимость оксида графена и восстановленного оксида графена. Коллоиды Surf B Biointerf. 2011. 89 (1): 79–85.

    Google ученый

  • 153.

    Ху Х, Ю Дж, Ли Й, Чжао Дж, Донг Х. Разработка нового наногибрида плюроника F127 / графена для доставки лекарств в зависимости от pH. J Biomed Mater Res A. 2012; 100 (1): 141–8.

    PubMed Статья CAS Google ученый

  • 154.

    Саху А., Чой В.И., Тэ Дж. Инъекционный композитный гидрогель на основе оксида графена, чувствительный к стимулам. Chem Commun (Camb). 2012. 48 (47): 5820–2.

    CAS Статья Google ученый

  • 155.

    Ян К., Чжан С., Чжан Г., Сунь X, Ли С. Т., Лю З. Графен у мышей: сверхвысокое поглощение опухолью in vivo и эффективная фототермическая терапия. Nano Lett. 2010. 10 (9): 3318–23.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 156.

    Ромеро-Абурто Р., Нараянан Т.Н., Нагаока Ю., Хасумура Т., Митчам Т.М., Фукуда Т. и др. Фторированный оксид графена; новый мультимодальный материал для биологических применений. Adv Mater. 2013. 25 (39): 5632–7.

    CAS PubMed PubMed Central Статья Google ученый

  • 157.

    Фэн Л., Лю З. Графен в биомедицине: возможности и проблемы. Наномед (Лондон). 2011; 6 (2): 317–24.

    CAS Статья Google ученый

  • 158.

    Робинсон Дж. Т., Табакман С. М., Лян И, Ван Х., Казалонг Х. С., Винь Д. и др. Сверхмалый восстановленный оксид графена с высоким поглощением в ближней инфракрасной области для фототермической терапии. J Am Chem Soc. 2011. 133 (17): 6825–31.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 159.

    Singh N, Manshian B, Jenkins GJS, Griffiths SM, Williams PM, Maffeis TGG и др. НаноГенотоксикология: ДНК-повреждающий потенциал созданных наноматериалов. Биоматериалы. 2009. 30 (с. 23–24): 3891–914.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 160.

    Инь П. Т., Шах С., Чховалла М., Ли КБ. Дизайн, синтез и характеристика гибридных материалов графен-наночастицы для био-приложений. Chem Rev.2015; 115 (7): 2483–531.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 161.

    Peng L, Xu Z, Liu Z, Wei Y, Sun H, Li Z, et al. Зеленый подход на основе железа к 1-часовому производству однослойного оксида графена. Nat Commun. 2015; 6: 5716.

    CAS PubMed PubMed Central Статья Google ученый

  • 162.

    Али-Бусетта Х., Битунис Д., Равендран-Наир Р., Слуга А, Ван ден Босше Дж., Костарелос К.Очищенные дисперсии оксида графена лишены цитотоксичности in vitro и патогенности in vivo. Adv Healthc Mater. 2013. 2 (3): 433–41.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 163.

    Dell’Orco D, Lundqvist M, Oslakovic C, Cedervall T., Linse S. Моделирование временной эволюции короны наночастиц и белков в жидкости организма. PLoS One. 2010; 5 (6): e10949-e.

    Артикул CAS Google ученый

  • 164.

    Эудальд С., Тобиас П., Альберт Д., Герти Яннеке О., Виктор П. Эволюция короны белка наночастиц во времени. САУ Нано. 2010. 4 (7): 3623–32.

    Артикул CAS Google ученый

  • 165.

    Aggarwal P, Hall JB, McLeland CB, Dobrovolskaia MA, McNeil SE. Взаимодействие наночастиц с белками плазмы в отношении биораспределения частиц, биосовместимости и терапевтической эффективности. Adv Drug Deliv Rev. 2009; 61 (6): 428–37.

    CAS PubMed PubMed Central Статья Google ученый

  • 166.

    Ху В, Пэн Ц., Ур М, Ли Х, Чжан И, Чен Н. и др. Снижение цитотоксичности оксида графена с помощью белковой короны. САУ Нано. 2011; 5 (5): 3693–700.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 167.

    Дуан Г., Кан С.Г., Тиан Х, Гарате Дж.А., Чжао Л., Ге С. и др. Белковая корона снижает цитотоксичность оксида графена за счет уменьшения его физического взаимодействия с клеточной мембраной. Наноразмер. 2015; 7: 15214–24.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 168.

    Cuicui G, Jiangfeng D, Lina Z, Liming W, Ying L, Denghua L и др. Связывание белков крови с углеродными нанотрубками снижает цитотоксичность. Proc Natl Acad Sci U S. A. 2011; 108 (41): 16968–73.

    Артикул Google ученый

  • 169.

    Li Y, Feng L, Shi X, Wang X, Yang Y, Yang K и др. Зависимая от поверхностного покрытия цитотоксичность и деградация производных графена: на пути к созданию нетоксичного, разлагаемого нанографена. Небольшой. 2014; 10 (8): 1544–54.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 170.

    Гурунатан С., Хан Дж., Пак Дж. Х., Ким Дж. Х. Оценка in vitro оксида графена, восстановленного Ganoderma spp. в клетках рака груди человека (MDA-MB-231). Int J Nanomed. 2014; 9: 1783–97.

    Артикул Google ученый

  • 171.

    Yuan J, Gao H, Ching CB. Сравнительный белковый профиль клеток гепатомы человека HepG2, обработанных графеном и однослойными углеродными нанотрубками: протеомный анализ 2D LC-MS / MS, связанный с iTRAQ.Toxicol Lett. 2011. 207 (3): 213–21.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 172.

    Tomasio SM, Walsh TR. Моделирование сродства связывания пептидов с графитовыми поверхностями. Влияние ароматического содержания и формы поверхности раздела. J. Phys Chem C. 2009; 113 (20): 8778–85.

    CAS Статья Google ученый

  • 173.

    Ахаван О., Гадери Э. Токсичность графена и наностенки из оксида графена против бактерий.САУ Нано. 2010. 4 (10): 5731–6.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 174.

    Burton GJ, Jauniaux E. Окислительный стресс. Лучшая практика Res Clin Obstet Gynaecol. 2011; 25: 287–99.

    PubMed PubMed Central Статья Google ученый

  • 175.

    Waiwijit U, Kandhavivorn W., Oonkhanond B, Lomas T, Phokaratkul D, Wisitsoraat A, et al. Оценка цитотоксичности клеток рака молочной железы MDA-MB-231 на подложке из графен-углеродной пасты с трафаретной печатью.Коллоиды Surf B Biointerf. 2014; 113: 190–7.

    CAS Статья Google ученый

  • 176.

    Чонг И, Ма И, Шен Х, Ту Х, Чжоу Х, Сюй Дж и др. Токсичность графеновых квантовых точек in vitro и in vivo. Биоматериалы. 2014. 35 (19): 5041–8.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 177.

    Чен М., Инь Дж., Лян И, Юань С., Ван Ф, Сун М. и др. Окислительный стресс и иммунотоксичность, вызванные оксидом графена у рыбок данио.Aqua Toxicol. 2016; 174 (1879–1514 (Электронный)): 54–60.

    CAS Статья Google ученый

  • 178.

    Meng C, Zhi X, Li C, Li C, Chen Z, Qiu X, et al. Оксиды графена, украшенные карнозином в качестве адъюванта, для модуляции врожденного иммунитета и улучшения адаптивного иммунитета in vivo. САУ Нано. 2016; 10 (1936-086X (Электронный)): 2203–13.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 179.

    Равичандран П., Балучами С., Саданандан Б., Гопикришнан Р., Бирадар С., Рамеш В. и др. Многослойные углеродные нанотрубки активируют сигнальные пути NF-κB и AP-1, чтобы вызвать апоптоз в эпителиальных клетках легких крыс. Апоптоз. 2010. 15 (12): 1507–16.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 180.

    Lammel T, Boisseaux P, Fernandez-Cruz ML, Navas JM. Интернализация и цитотоксичность нанопластинок оксида графена и карбоксилграфена в клеточной линии гепатоцеллюлярной карциномы человека Hep G2.Часть Fiber Toxicol. 2013; 10: 27.

    CAS PubMed PubMed Central Статья Google ученый

  • 181.

    Гурунатан С., Хан Дж. У., Эппакаяла В., Ким Дж. Х. Зеленый синтез графена и его цитотоксические эффекты в клетках рака груди человека. Int J Nanomedicine. 2013; 8: 1015–27.

    PubMed PubMed Central Статья CAS Google ученый

  • 182.

    Salas EC, Sun Z, Luttge A, Tour JM.Восстановление оксида графена за счет дыхания бактерий. САУ Нано. 2010. 4 (8): 4852–6.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 183.

    Шекарамиз Э. Иммобилизация митохондрий на графене. Диссертационные работы Gradworks. 2012. 217 (1): 120–31.

    Google ученый

  • 184.

    Park EJ, Lee GH, Han BS, Lee BS, Lee S, Cho MH, et al. Токсический ответ графеновых нанопластинок in vivo и in vitro.Arch Toxicol. 2015; 89 (9): 1557–68.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 185.

    Чаттерджи Н., Ян Дж., Чой Дж. Дифференциальные генотоксические и эпигенотоксические эффекты наноматериалов семейства графена (GFN) в эпителиальных клетках бронхов человека. Mutat Res Gen Tox En. 2016; 798 (1879–3592 (Электронный)): 1–10.

    Артикул CAS Google ученый

  • 186.

    Ivask A, Voelcker NH, Seabrook SA, Hor M, Kirby JK, Fenech M, et al.Плавление ДНК и генотоксичность, вызванная наночастицами серебра и графена. Chem Res Toxicol. 2015; 28 (1520–5010 (Электронный)): 1023–35.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 187.

    Магдоленова З., Коллинз А., Кумар А., Дхаван А., Стоун В., Дусинска М. Механизмы генотоксичности. Обзор исследований in vitro и in vivo с созданными наночастицами. Нанотоксикология. 2014; 8 (3): 233–78.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 188.

    Golbamaki N, Rasulev B, Cassano A, Marchese Robinson RL, Benfenati E, Leszczynski J, et al. Генотоксичность наноматериалов оксидов металлов: обзор последних данных и обсуждение возможных механизмов. Наноразмер. 2015; 7 (6): 2154–98.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 189.

    Чжао X. Самосборка сегментов ДНК на массивах графеновых и углеродных нанотрубок в водном растворе: исследование молекулярного моделирования. J Phys Chem C.2011. 115 (14): 6181–9.

    CAS Статья Google ученый

  • 190.

    Ciccia A, Elledge SJ. Реакция на повреждение ДНК: безопасная игра с ножами. Mol Cell. 2010. 40 (2): 179–204.

    CAS PubMed PubMed Central Статья Google ученый

  • 191.

    Сатоши Ф., Макконмара М.П., ​​Маунг А.А., Ян З., Манник Дж. А., Ледерер Дж. А. и др. Истощение тромбоцитов у мышей увеличивает смертность после термической травмы.Кровь. 2006. 107 (11): 4399–406.

    Артикул CAS Google ученый

  • 192.

    Chen GY, Yang HJ, Lu CH, Chao YC, Hwang SM, Chen CL, et al. Одновременная индукция аутофагии и сигнальных путей толл-подобных рецепторов оксидом графена. Биоматериалы. 2012. 33 (27): 6559–69.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 193.

    Zhou H, Zhao K, Li W, Yang N, Liu Y, Chen C и др.Взаимодействие между чистым графеном и макрофагами и продукция цитокинов / хемокинов через сигнальные пути, связанные с TLR и NF-kappaB. Биоматериалы. 2012. 33 (29): 6933–42.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 194.

    Лоуренс Т. Путь ядерного фактора NF-kappaB при воспалении. Cold Spring Harb Perspect Biol. 2009; 1 (1943–0264 (Электронный)): a001651.

    PubMed PubMed Central Google ученый

  • 195.

    Hengartner MO. Биохимия апоптоза. Природа. 2000. 407 (6805): 770–6.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 196.

    Matesanz MC, Vila M, Feito MJ, Linares J, Goncalves G, Vallet-Regi M, et al. Влияние нанолистов оксида графена, локализованных на филаментах F-актина, на изменения клеточного цикла. Биоматериалы. 2013; 34 (5): 1562–9.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 197.

    Яо Й, Коста М. Генетические и эпигенетические эффекты наночастиц. J Mol Genet Med. 2013; 7: 86.

    Google ученый

  • 198.

    Stern ST, Adiseshaiah PP, Crist RM. Аутофагия и лизосомальная дисфункция как новые механизмы токсичности наноматериалов. Часть Fiber Toxicol. 2012; 9 (1743–8977 (Электронный)): 1.

    Google ученый

  • 199.

    Mizushima N, Yoshimori T., Levine B.Методы исследования аутофагии млекопитающих. Cel. 2010. 140 (1097–4172 (Электронный)): 313–26.

    CAS Статья Google ученый

  • 200.

    Пател А.С., Лин Л., Гейер А., Хаспел Дж. А., Ан Ч., Цао Дж и др. Аутофагия при идиопатическом фиброзе легких. PLoS One. 2012; 7 (1932–6203 (Электронный)): e41394.

    CAS PubMed PubMed Central Статья Google ученый

  • 201.

    Levine B, Mizushima N, Virgin HW. Аутофагия при иммунитете и воспалении. Природа. 2011. 469 (7330): 323–35.

    CAS PubMed PubMed Central Статья Google ученый

  • 202.

    Kenzaoui BH, Bernasconi CC, Guney-Ayra S, Juillerat-Jeanneret L. Индукция оксидативного стресса, активация лизосом и аутофагия наночастицами в эндотелиальных клетках головного мозга человека. Biochem J. 2012; 441 (1470–8728 (Электронный)): 813–21.

    Google ученый

  • 203.

    Хуссейн С., Гаранциотис С. Взаимодействие между путями апоптоза и аутофагии после воздействия наночастиц диоксида церия в моноцитах человека. Аутофагия. 2013. 9 (1554–8635 (Электронный)): 101–3.

    CAS PubMed PubMed Central Статья Google ученый

  • 204.

    Sun T, Yan Y, Zhao Y, Guo F, Jiang C. Наночастицы оксида меди вызывают аутофагическую гибель клеток в клетках A549.PLoS One. 2012; 7 (1932–6203 (Электронный)): e43442.

    CAS PubMed PubMed Central Статья Google ученый

  • 205.

    Chen GY, Meng CL, Lin KC, Tuan HY, Yang HJ, Chen CL и др. Оксид графена как хемосенсибилизатор: направленный аутофагический поток, усиленный ядерный импорт, повышенный некроз и улучшенные противоопухолевые эффекты. Биоматериалы. 2015; 40: 12–22.

    PubMed Статья CAS Google ученый

  • 206.

    Chen GY, Chen CL, Tuan HY, Yuan PX, Li KC, Yang HJ и др. Оксид графена запускает толл-подобные рецепторы / ответы аутофагии in vitro и подавляет рост опухоли in vivo. Adv Healthc Mater. 2014; 3 (9): 1486–95.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 207.

    Ван Б., Ван ZX, Lv QY, Dong PX, Zhao LX, Yang Y и др. Одностенные углеродные нанотрубки и оксиды графена вызывают накопление аутофагосом и нарушение лизосом в культивируемых перитонеальных макрофагах мышей.Toxicol Lett. 2013. 221 (1879–3169 (Электронный)): 118–27.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 208.

    Маркович З.М., Ристич Б.З., Арсикин К.М., Клисич Д.Г., Хархаджи-Трайкович Л.М., Тодорович-Маркович Б.М. и др. Графеновые квантовые точки как фотодинамические агенты, вызывающие аутофагию. Биоматериалы. 2012. 33 (29): 7084–92.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 209.

    Санджуан М.А., Диллон С.П., Тейт С.В., Мошиах С., Дорси Ф., Коннелл С. и др. Передача сигналов Toll-подобного рецептора в макрофагах связывает путь аутофагии с фагоцитозом. Природа. 2007. 450 (7173): 1253–7.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 210.

    Сасидхаран А., Сваруп С., Чандран П., Наир С., Коякутти М. Понимание клеточного и молекулярного механистического потенциала ДНК-повреждающего потенциала многослойного графена в первичных эндотелиальных клетках человека.Наномед. 2016; 12 (1549–9642 (Электронный)): 1347–55.

    CAS Google ученый

  • 211.

    Ян Х, Ривера З., Джубе С., Насу М., Бертино П., Гопараджу С. и др. Запрограммированный некроз, индуцированный асбестом в мезотелиальных клетках человека, вызывает высвобождение высокоподвижного белка группы 1 и, как следствие, воспаление. Proc Natl Acad Sci U S. A. 2010; 107 (1091–6490 (электронный)): 12611–6.

    CAS PubMed PubMed Central Статья Google ученый

  • 212.

    Raucci A, Palumbo R, Bianchi ME. HMGB1: сигнал некроза. Аутоиммунитет. 2007. 40 (4): 285–9.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 213.

    Смит З.Д., Мейснер А. Метилирование ДНК: роль в развитии млекопитающих. Nat Rev Genet. 2013. 14 (3): 204–20.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 214.

    Фабиан М.Р., Соненберг Н. Механика опосредованного miRNA сайленсинга генов: взгляд изнутри miRISC.Nat Struct Mol Biol. 2012; 19 (6): 586–93.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 215.

    Нишикура К. Функции и регуляция редактирования РНК дезаминазами ADAR. Анну Рев Биохим. 2010. 79 (79): 321–49.

    CAS PubMed PubMed Central Статья Google ученый

  • 216.

    Дубей П., Матай И., Кумар С.У., Сачдев А., Бхушан Б., Гопинат П. Нарушение клеточной механической системы токсичностью наночастиц серебра: цитотоксический, генотоксический и эпигенетический потенциалы.Adv Colloid Interf Sci. 2015; 221: 4–21.

    CAS Статья Google ученый

  • 217.

    Collins AR, Ferguson LR. Ремонт ДНК как биомаркер. Mutat Res. 2012; 736 (1–2): 2–4.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 218.

    Zhao Y, Wu Q, Wang D. Механизм защиты, кодируемый эпигенетическим сигналом, активируется оксидом графена для подавления его индуцированной репродуктивной токсичности у Caenorhabditis elegans.Биоматериалы. 2016. 79 (1878–5905 (Электронный)): 15–24.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 219.

    Liu C, Yu W, Chen Z, Zhang J, Zhang N. Повышенная эффективность трансфекции генов в CD13-положительных эндотелиальных клетках сосудов с целевыми наночастицами поли (молочная кислота) -поли (этиленгликоль) через опосредованные кавеолами эндоцитоз. J Contr Rel. 2011: 151 (1873–4995 (Электронный)): 162–75.

    CAS Статья Google ученый

  • 220.

    Ema M, Aoyama H, Arima A, Asano Y, Chihara K, Endoh K и др. Исторические контрольные данные по исследованиям пренатальной токсичности на кроликах. Congenit Anom. 2012. 52 (3): 155–61.

    Артикул Google ученый

  • 221.

    Эма М., Эндох К., Фукусима Р., Фуджи С., Хара Х., Хирата-Коидзуми М. и др. Исторические контрольные данные по исследованиям токсичности для развития у грызунов. Congenit Anom. 2014. 54 (3): 150–61.

    Артикул Google ученый

  • 222.

    Битунис Д., Али-Бусетта Х., Хонг Б.Х., Мин Д.Х., Костарелос К. Перспективы и проблемы графена в биомедицинских приложениях. Adv Mater. 2013. 25 (16): 2258–68.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 223.

    Van Goethem F, Lison D, Kirsch-Volders M. Сравнительная оценка теста микроядер in vitro и щелочного электрофореза в геле одиночных клеток для обнаружения агентов, повреждающих ДНК: генотоксические эффекты порошка кобальта, карбида вольфрама и карбид кобальта-вольфрама.Mutat Res. 1997. 392 (1-2): 31-43.

    PubMed Статья Google ученый

  • 224.

    Натараджан В., Уилсон С.Л., Хейворд С.Л., Кидамби С. Наночастицы диоксида титана вызывают потерю функции и нарушение митохондриальной динамики в первичных гепатоцитах. PLoS One. 2015; 10 (1932–6203 (Электронный)): e0134541.

    PubMed PubMed Central Статья CAS Google ученый

  • 225.

    Hong F, Zhao X, Chen M, Zhou Y, Ze Y, Wang L и др. Апоптоз, индуцированный наночастицами TiO2 в первично культивируемых клетках Сертоли мышей. J Biochem Mater Res A. 2016; 104 (1552–4965 (Электронный)): 124–35.

    Артикул CAS Google ученый

  • 226.

    Ян ВЭ, Лан М.И., Ли С.В., Чанг Дж. К., Хуанг Х. Х. Первичный ответ эпителиальных клеток носа человека на поверхность титана с наносетевой структурой при применении назальных имплантатов. Nanoscale Res Lett.2015; 10 (1931–7573 (Print)): 1–10.

    Google ученый

  • 227.

    Ван Дж., Дэн Х, Чжан Ф., Чен Д., Дин В. Окислительный стресс, вызванный наночастицами ZnO, запускает апоптоз, активируя сигнальный путь JNK в культивируемых первичных астроцитах. Nanoscale Res Lett. 2014; 9 (1931–7573 (Print)): 1–12.

    Google ученый

  • 228.

    Osmond-McLeod MJ, Osmond RI, Oytam Y, McCall MJ, Feltis B, Mackay-Sim A, et al.Поверхностные покрытия наночастиц ZnO по-разному смягчают транскрипционные, белковые и сигнальные реакции в первичных обонятельных клетках человека. Часть Fiber Toxicol. 2013; 10 (1743–8977 (Электронный)): 1.

    Google ученый

  • 229.

    Мэн С., Пенг Р. Рост и наблюдение за первичными кортикальными нейронными клетками на нефункционализированной пленке из графеновых нанолистов. J Appl Biomater Funct Mater. 2016; 14 (2280–8000 (Электронный)): e26–34.

    PubMed Google ученый

  • 230.

    Kwon JT, Seo GB, Jo, Lee M, Kim HM, Shim I. et al. Наночастицы алюминия индуцируют активацию ERK и p38MAPK в головном мозге крысы. Toxicol Res. 2013; 29 (1976–8257 (Print)): 181–5.

    CAS PubMed PubMed Central Статья Google ученый

  • 231.

    Рэдклифф П.М., Олабиси А.О., Вагнер Д.Д., Ливенс Т., Вонг Б.А., Струве М.Ф. и др. Острое вдыхание вольфрамата натрия связано с минимальным обонятельным транспортом вольфрама (188W) в мозг крысы.Нейротоксикология. 2009. 30 (1872–9711 (Электронный)): 445–50.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 232.

    Zhang H, Li ZF, Snyder A, Xie J, Stanciu LA. Функционализированный оксид графена для изготовления параоксоновых биосенсоров. Анальный Чим Акта. 2014; 827: 86–94.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 233.

    Schriver M, Regan W, Gannett WJ, Zaniewski AM, Crommie MF, Zettl A.Графен как долговременный барьер для окисления металлов: хуже, чем ничего. САУ Нано. 2013; 7 (1936-086X (Электронный)): 5763–8.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 234.

    Soldano C, Mahmood A, Dujardin E. Производство, свойства и потенциал графена. Углерод. 2010. 48 (8): 2127–50.

    CAS Статья Google ученый

  • 235.

    Хан С.Г., Ким Дж. К., Шин Дж. Х., Хван Дж. Х., Ли Дж. С., Ким Т. Г. и др.Легочные реакции крыс Sprague – Dawley при однократном вдыхании наноматериалов оксида графена. Biomed Res Int. 2015; 2015: 376756.

    PubMed PubMed Central Google ученый

  • 236.

    Pan WY, Huang CC, Lin TT, Hu HY, Lin WC, Li MJ, et al. Синергетические антибактериальные эффекты локализованного тепла и окислительного стресса, вызванного гидроксильными радикалами, опосредованными нанокомпозитами на основе графена / оксида железа. Наномедицина. 2016; 12 (2): 431–8.

    CAS PubMed Google ученый

  • 237.

    Ян К., Гонг Х., Ши Х, Ван Дж, Чжан Ю., Лю З. Биораспределение и токсикология функционализированного оксида нанографена в Invivo у мышей после перорального и внутрибрюшинного введения. Биоматериалы. 2013. 34 (11): 2787–95.

    CAS PubMed Статья Google ученый

  • 238.

    Jaworski S, Sawosz E, Kutwin M, Wierzbicki M, Hinzmann M, Grodzik M, et al.Влияние оксида графена и восстановленного оксида графена на глиобластому in vitro и in vivo. Int J Nanomedicine. 2015; 10: 1585–96.

    CAS PubMed PubMed Central Статья Google ученый

  • 239.

    Ахаван О., Гадери Э., Эмами Х., Ахаван Ф. Генотоксичность графеновых нанолент в мезенхимальных стволовых клетках человека. Углерод. 2013. 54 (2): 419–31.

    CAS Статья Google ученый

  • 240.

    Чаттерджи Н., Ян Дж., Чой Дж. Дифференциальные генотоксические и эпигенотоксические эффекты наноматериалов семейства графена (GFN) в эпителиальных клетках бронхов человека. Мутагенез среды Mut Res Gen Tox Environ. 2016; 798–799: 1–10.

    Артикул CAS Google ученый

  • .

    alexxlab

    Добавить комментарий

    Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *